Псалми 2
1 Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?
Why do the heathen rage, And the nations meditate a vain thing?
2 Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:
Why do the kings of the earth rise up, And the princes combine together, Against Jehovah, and against his anointed king?
3 „Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!
“Let us break their bonds asunder; Let us cast away from us their fetters!”
4 Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!
He that sitteth in heaven will laugh; The Lord will have them in derision.
5 Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:
Then shall he speak to them in his wrath, And confound them in his hot displeasure.
6 „Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.
“I myself have anointed my king, Upon Zion, my holy hill!”
7 Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.
I will declare the decree of Jehovah: He hath said to me, “Thou art my son; This day I have begotten thee.
8 Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!
Ask of me, and I will give thee the nations for thine inheritance, And the ends of the earth for thy possession.
9 Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.
Thou shalt break them with a rod of iron; Thou shalt dash them in pieces like a potter's vessel.”
10 А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:
Be wise, therefore, O ye kings! Be admonished, ye rulers of the earth!
11 Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!
Be subject to Jehovah with awe, And fear with trembling!
12 Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!
Kiss the son, lest He be angry, and ye perish in your way; For soon shall his wrath be kindled. Happy are all they who seek refuge in him.
