Псалми 2

1 Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?

Hvorfor fnyser Hedninger, hvi pønser Folkefærd på hvad fåfængt er?

2 Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:

Jordens Konger rejser sig, Fyrster samles til Råd mod HERREN og mod hans Salvede:

3 „Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!

"Lad os sprænge deres Bånd og kaste Rebene af os!"

4 Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!

Han, som troner i Himlen, ler, Herren, han spotter dem.

5 Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:

Så taler han til dem i Vrede, forfærder dem i sin Harme:

6 „Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.

"Jeg har dog indsat min Konge på Zion, mit hellige Bjerg!"

7 Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

Jeg kundgør HERRENs Tilsagn. Han sagde til mig: "Du er min Søn, jeg har født dig i Dag!

8 Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!

Bed mig, og jeg giver dig Hedningefolk til Arv og den vide Jord i Eje;

9 Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.

med Jernspir skal du knuse dem og sønderslå dem som en Pottemagers Kar!"

10 А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:

Og nu, I Konger, vær kloge, lad eder råde, I Jordens Dommere,

11 Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!

tjener HERREN i Frygt, fryd jer med Bæven!

12 Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!

Kysser Sønnen, at ikke han vredes og I forgår! Snart blusset hans Vrede op. Salig hver den, der lider på ham!