Псалми 19
1 Для дириґента хору. Псало́м Давидів. Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозві́д.
В конец, псалом Давиду. Небеса поведают славу Божию, творение же руку Его возвещает твердь.
2 Оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку, —
День дни отрыгает глагол, и нощь нощи возвещает разум.
3 без мови й без слів, не чутни́й їхній голос,
Не суть речи, ниже словеса, ихже не слышатся гласи их.
4 та по ці́лій землі пішов ві́дголос їхній, і до кра́ю вселе́нної їхні слова́! Для сонця наме́та поставив у них, —
Во всю землю изыде вещание их, и в концы вселенныя глаголы их: в солнце положи селение свое:
5 а воно, немов той молоди́й, що вихо́дить із-під балдахи́ну свого, — воно ті́шиться, мов той герой, щоб пробігти дорогу!
и той яко жених исходяй от чертога своего, возрадуется яко исполин тещи путь.
6 Вихід його́ з краю неба, а о́біг його — аж на кі́нці його, і від спеки його ніщо не захова́ється.
От края небесе исход его, и сретение его до края небесе: и несть, иже укрыется теплоты его.
7 Господній Зако́н досконалий, — він змі́цнює душу. Свідчення Господа певне, — воно недосві́дченого умудряє.
Закон Господень непорочен, обращаяй душы: свидетелство Господне верно, умудряющее младенцы.
8 Справедливі Господні накази, бо серце вони звеселя́ють. Заповідь Господа чиста, — вона очі просвітлює.
Оправдания Господня права, веселящая сердце: заповедь Господня светла, просвещающая очи.
9 Страх Господа чистий, — він навіки стоїть. При́суди Господа — правда, вони справедливі всі ра́зом,
Страх Господень чист, пребываяй в век века: судбы Господни истинны, оправданны вкупе,
10 дорожчі вони понад золото і понад бе́зліч щирого золота, і солодші за мед і за сік щільнико́вий, —
вожделенны паче злата и камене честна многа, и слаждшя паче меда и сота.
11 і раб Твій у них бережки́й, а в дотри́манні їх — нагорода велика.
Ибо раб Твой хранит я: внегда сохранити я, воздаяние много.
12 А по́милки хто зрозуміє? Від таємних очисть Ти мене,
Грехопадения кто разумеет? От тайных моих очести мя,
13 і від сваві́льців Свого раба захова́й, нехай не панують вони надо мною, тоді непорочним я буду, і від провини великої буду очи́щений.
и от чуждих пощади раба Твоего: аще не обладают мною, тогда непорочен буду, и очищуся от греха велика.
14 Нехай бу́дуть із волі Твоє́ї слова́ моїх уст, а думки́ мого серця — перед лицем Твоїм, Господи, скеле моя й мій Спасителю!
И будут во благоволение словеса уст моих, и поучение сердца моего пред Тобою выну, Господи, помощниче мой и Избавителю мой.
