Псалми 19
1 Для дириґента хору. Псало́м Давидів. Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозві́д.
in finem psalmus David caeli enarrant gloriam Dei et opera manuum eius adnuntiat firmamentum
2 Оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку, —
dies diei eructat verbum et nox nocti indicat scientiam
3 без мови й без слів, не чутни́й їхній голос,
non sunt loquellae neque sermones quorum non audiantur voces eorum
4 та по ці́лій землі пішов ві́дголос їхній, і до кра́ю вселе́нної їхні слова́! Для сонця наме́та поставив у них, —
in omnem terram exivit sonus eorum et in fines orbis terrae verba eorum
5 а воно, немов той молоди́й, що вихо́дить із-під балдахи́ну свого, — воно ті́шиться, мов той герой, щоб пробігти дорогу!
in sole posuit tabernaculum suum et ipse tamquam sponsus procedens de thalamo suo exultavit ut gigans ad currendam viam suam
6 Вихід його́ з краю неба, а о́біг його — аж на кі́нці його, і від спеки його ніщо не захова́ється.
a summo caeli egressio eius et occursus eius usque ad summum eius nec est qui se abscondat a calore eius
7 Господній Зако́н досконалий, — він змі́цнює душу. Свідчення Господа певне, — воно недосві́дченого умудряє.
lex Domini inmaculata convertens animas testimonium Domini fidele sapientiam praestans parvulis
8 Справедливі Господні накази, бо серце вони звеселя́ють. Заповідь Господа чиста, — вона очі просвітлює.
iustitiae Domini rectae laetificantes corda praeceptum Domini lucidum inluminans oculos
9 Страх Господа чистий, — він навіки стоїть. При́суди Господа — правда, вони справедливі всі ра́зом,
timor Domini sanctus permanens in saeculum saeculi iudicia Domini vera iustificata in semet ipsa
10 дорожчі вони понад золото і понад бе́зліч щирого золота, і солодші за мед і за сік щільнико́вий, —
desiderabilia super aurum et lapidem pretiosum multum et dulciora super mel et favum
11 і раб Твій у них бережки́й, а в дотри́манні їх — нагорода велика.
etenim servus tuus custodit ea in custodiendis illis retributio multa
12 А по́милки хто зрозуміє? Від таємних очисть Ти мене,
delicta quis intellegit ab occultis meis munda me
13 і від сваві́льців Свого раба захова́й, нехай не панують вони надо мною, тоді непорочним я буду, і від провини великої буду очи́щений.
et ab alienis parce servo tuo si mei non fuerint dominati tunc inmaculatus ero et emundabor a delicto maximo
14 Нехай бу́дуть із волі Твоє́ї слова́ моїх уст, а думки́ мого серця — перед лицем Твоїм, Господи, скеле моя й мій Спасителю!
et erunt ut conplaceant eloquia oris mei et meditatio cordis mei in conspectu tuo semper Domine adiutor meus et redemptor meus
