Псалми 18
1 Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова́ цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, то він проказав: Полюблю́ Тебе, Господи, сило моя,
Načelniku godbe, Davida hlapca Gospodovega; kateri je govoril Gospodu té pesmi besede v dan, ko ga je bil rešil Gospod iz roke vseh sovražnikov njegovih, kakor iz roke Savlove. In rekel je: Iz osrčja svojega bodem te ljubil, Gospod, moja krepost.
2 Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасі́ння мого́, Він башта моя!
Gospod, skala moja in grad moj in rešitelj moj; Bog mogočni moj, pečina moja, kamor pribegam, ščit moj in blaginje moje rog, višina moja.
3 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
Hvaljenega kličem Gospoda in rešujem se sovražnikov svojih.
4 Тене́та смерте́льні мене оточили, і пото́ки велійяа́ла лякають мене!
Obdajajo me smrtne bolečine in malopridnih hudourniki me strašijo.
Groba bolečine me obhajajo, smrtne zanke so mi na poti. (Sheol h7585)
6 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взива́ю, — Він почує мій голос із храму Свого́, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому́!
V stiski svoji kličem Gospoda, in do Boga svojega vpijem; iz svetišča svojega usliši moj glas, in vpitje moje predenj pride do ušes njegovih:
7 Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву:
In stresa se in giblje zemlja, in podloge gorâ se majó; stresajo se pa, ko se mu vname jeza.
8 із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього!
Dim se vali skozi nos njegov in ogenj požrešen iz ust njegovih; žarjavica goreča gre od njega.
9 Він небо простяг — і спустився, а хмара густа́ під ногами Його́.
In nagne nebo ter stopi dol, z mrakom pod svojimi nogami,
10 Усівся Він на херувима й летів, і на ві́трових кри́лах понісся.
In sedeč na kerubih leti, in plava na vétrovih perotih.
11 Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари!
Temo si napravi v zavetje svoje, okolo sebe za šator svoj; temotne vode, gošče gornjih oblakov.
12 Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.
Od svita pred njim prehajajo gosti oblaki njegovi, toča in žarjavica ognjena.
13 І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й!
Na nebesih grmi Gospod in z višave izhaja glas njegov, toča in žarjavica ognjena.
14 Він послав Свої стріли, — та їх розпоро́шив, і стрі́лив Він бли́скавками, — та їх побенте́жив.
Tako proži pušice svoje, razsipa jih in strele meče ter jih podi.
15 Показалися рі́чища водні, і відкри́лись осно́ви вселе́нної, — від сварі́ння Твого, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Твоїх.
Prikazujejo se tudi najnižje struge vodâ, in razgrinjajo se podloge vesoljne zemlje od hudovanja tvojega, Gospod, od sape tvojega nosú.
16 Він простя́г з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, —
Iz višine poseže ter me potegne gor, izvleče me iz mnogih vodâ.
17 він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненави́сників, — бо сильніші від мене вони!
Reši me neprijatelja mojega močnejšega, in sovražnikov mojih, ko so krepkejši od mene.
18 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м, —
Srečujejo me ob času nadloge moje, tedaj mi je za palico Gospod:
19 і на місце розло́ге Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподо́бав мене!
In izpelje me na prosto; reši me, ker me ima rad.
20 Нехай Господь зро́бить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх,
Podeljuje mi Gospod po pravičnosti moji; po čistosti mojih rok mi povrača.
21 бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
Ker se držim potov Gospodovih, ter se ne obračam krivično od svojega Boga;
22 бо всі Його при́суди передо мною, і не відкидав я від себе Його постано́в!
Ker so vse sodbe njegove pred mojimi očmi; in postav njegovih ne odvračam od sebe:
23 І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
Ker sem pošten pred njim, in se varujem, da ne ravnam krivično.
24 і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
Povrača mi Gospod po pravičnosti moji; po čistosti mojih rok pred njegovimi očmi.
25 Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному,
Z dobrotljivim izkazuješ se dobrotljivega, s poštenim možem izkazuješ se poštenega.
26 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лукавством його,
S čistim kažeš se čistega, ali popačenemu nasprotuješ.
27 бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш,
Ker ti otimaš ljudstvo ubogo, prevzetne pa oči ponižuješ.
28 бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву!
Dà, svetilo moje razsvetljuješ; Gospod, moj Bog razjasnjuje moje temé.
29 Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
S teboj namreč prodiram skozi krdelo, in z Bogom svojim preskakujem zid.
30 Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го!
Tega Boga mogočnega pot je poštena; govor Gospodov ves čist; ščit je vsem, kateri pribegajo k njemu.
31 Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
Ker kdo je Bog razen Gospod? in kdo skala razen naš Bog?
32 Цей Бог мене силою опереза́в, і дорогу мою учинив непорочною,
Ta je Bog mogočni, ki me opasuje z močjo, in dela pošteno mojo pot:
33 Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх,
Storivši noge moje kakor jelenom, da me stavi na višino mojo;
34 мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
Boja uči roke moje; tako da zlomi lok jekleni roka moja.
35 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, а прави́ця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
Ker daješ mi ščit blaginje svoje, in desnica tvoja me podpira, in krotkost tvoja me povišuje.
36 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Hoji moji razširjaš prostor moj; in členki mojih nog ne omahujejo.
37 Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену́, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх, —
Sovražnike svoje podim in dohajam jih; in ne povrnem se, dokler jih nisem uničil.
38 я їх потрощу́, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
Zdrobim jih tako, da ne morejo več vstati, padajoč pod noge moje.
39 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Opasuješ me namreč z močjo za vojsko; pod me podiraš nje, ki se spenjajo zoper mene.
40 Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх!
In neprijateljev mojih tilnik mi podajaš; da ugonobim sovražnike svoje.
41 Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм.
Vpijejo, a ni ga, da jih reši; h Gospodu, a ne usliši jih.
42 І я їх зітру́, як той по́рох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу́!
Zatorej jih razmeljem kakor prah pred vetrom; kakor blato na ulicah jih drobim.
43 Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав!
Oproščaš me prepirov ljudstva; staviš me narodom na čelo; ljudstvo, katerega nisem poznal, služi mi:
44 На вістку про мене — слухня́ні мені, до мене чужи́нці підле́щуються,
Na sluh ušesa so mi pokorni; tujci se mi udajajo lažnjivo;
45 в'януть чужи́нці і тремтять у тверди́нях своїх.
Tujci padajo in pritrepetavajo iz gradov svojih.
46 Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасі́ння мойого звели́читься,
Gospod živi in blagoslovljena skala moja; zatorej naj se povišuje Bog blaginje moje.
47 Бог, що помсти за мене дає, і що наро́ди під мене підбив,
Bog ta mogočni, ki mi daje maščevanje, in spravlja ljudstva pód me;
48 що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від наси́льника!
Rešuje me sovražnikov mojih; tudi nad nje, ki se spenjajo zoper mene, povzdignil si me; možu silovitemu si me iztrgal.
49 Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю!
Zatorej te bodem slavil med narodi, Gospod, in prepeval bodem tvojemu imenu:
50 Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.
Da veliko blaginjo vsakoršno podeljuješ svojemu kralju, in izkazuješ milost maziljencu svojemu, Davidu in semenu njegovemu na veke.
