Псалми 18
1 Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова́ цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, то він проказав: Полюблю́ Тебе, Господи, сило моя,
В конец, отроку Господню Давиду, яже глагола Господеви словеса песни сея, в день, в оньже избави его Господь от руки всех враг его и из руки Саули: и рече: возлюблю Тя, Господи, крепосте моя:
2 Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасі́ння мого́, Він башта моя!
Господь утверждение мое, и прибежище мое, и Избавитель мой, Бог мой, Помощник мой, и уповаю на Него: Защититель мой, и рог спасения моего, и Заступник мой.
3 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
Хваля призову Господа и от враг моих спасуся.
4 Тене́та смерте́льні мене оточили, і пото́ки велійяа́ла лякають мене!
Одержаша мя болезни смертныя, и потоцы беззакония смятоша мя:
болезни адовы обыдоша мя, предвариша мя сети смертныя. (Sheol h7585)
6 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взива́ю, — Він почує мій голос із храму Свого́, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому́!
И внегда скорбети ми, призвах Господа и к Богу моему воззвах: услыша от храма святаго Своего глас мой, и вопль мой пред Ним внидет во ушы Его.
7 Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву:
И подвижеся и трепетна бысть земля, и основания гор смятошася и подвигошася, яко прогневася на ня Бог.
8 із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього!
Взыде дым гневом Его, и огнь от лица Его воспламенится: углие возгореся от Него.
9 Він небо простяг — і спустився, а хмара густа́ під ногами Його́.
И приклони небеса и сниде, и мрак под ногама Его.
10 Усівся Він на херувима й летів, і на ві́трових кри́лах понісся.
И взыде на Херувимы и лете, лете на крилу ветреню.
11 Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари!
И положи тму закров Свой: окрест Его селение Его: темна вода во облацех воздушных.
12 Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.
От облистания пред Ним облацы проидоша, град и углие огненное.
13 І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й!
И возгреме с небесе Господь, и Вышний даде глас Свой.
14 Він послав Свої стріли, — та їх розпоро́шив, і стрі́лив Він бли́скавками, — та їх побенте́жив.
Низпосла стрелы и разгна я, и молнии умножи и смяте я.
15 Показалися рі́чища водні, і відкри́лись осно́ви вселе́нної, — від сварі́ння Твого, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Твоїх.
И явишася источницы воднии, и открышася основания вселенныя от запрещения Твоего, Господи, от дохновения духа гнева Твоего.
16 Він простя́г з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, —
Низпосла с высоты и прият мя, восприят мя от вод многих.
17 він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненави́сників, — бо сильніші від мене вони!
Избавит мя от врагов моих сильных и от ненавидящих мя: яко утвердишася паче мене.
18 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м, —
Предвариша мя в день озлобления моего: и бысть Господь утверждение мое.
19 і на місце розло́ге Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподо́бав мене!
И изведе мя на широту: избавит мя, яко восхоте мя.
20 Нехай Господь зро́бить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх,
И воздаст ми Господь по правде моей, и по чистоте руку моею воздаст ми,
21 бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
яко сохраних пути Господни и не нечествовах от Бога моего.
22 бо всі Його при́суди передо мною, і не відкидав я від себе Його постано́в!
Яко вся судбы Его предо мною, и оправдания Его не отступиша от мене.
23 І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
И буду непорочен с Ним и сохранюся от беззакония моего.
24 і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
И воздаст ми Господь по правде моей и по чистоте руку моею пред очима Его.
25 Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному,
С преподобным преподобн будеши, и с мужем неповинным неповинен будеши,
26 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лукавством його,
и со избранным избран будеши, и со строптивым развратишися.
27 бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш,
Яко Ты люди смиренныя спасеши и очи гордых смириши.
28 бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву!
Яко Ты просветиши светилник мой, Господи: Боже мой, просветиши тму мою.
29 Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
Яко Тобою избавлюся от искушения, и Богом моим прейду стену.
30 Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го!
Бог мой, непорочен путь Его: словеса Господня разжжена. Защититель есть всех уповающих на Него.
31 Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
Яко кто Бог, разве Господа? Или кто Бог, разве Бога нашего?
32 Цей Бог мене силою опереза́в, і дорогу мою учинив непорочною,
Бог препоясуяй мя силою, и положи непорочен путь мой:
33 Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх,
совершаяй нозе мои яко елени, и на высоких поставляяй мя:
34 мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
научаяй руце мои на брань, и положил еси лук медян мышца моя:
35 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, а прави́ця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
и дал ми еси защищение спасения, и десница Твоя восприят мя: и наказание Твое исправит мя в конец, и наказание Твое то мя научит.
36 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Уширил еси стопы моя подо мною, и не изнемогосте плесне мои.
37 Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену́, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх, —
Пожену враги моя, и постигну я, и не возвращуся, дондеже скончаются:
38 я їх потрощу́, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
оскорблю их, и не возмогут стати, падут под ногама моима.
39 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
И препоясал мя еси силою на брань, спял еси вся востающыя на мя под мя.
40 Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх!
И врагов моих дал ми еси хребет и ненавидящыя мя потребил еси.
41 Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм.
Воззваша, и не бе спасаяй: ко Господу, и не услыша их.
42 І я їх зітру́, як той по́рох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу́!
И истню я яко прах пред лицем ветра, яко брение путий поглажду я.
43 Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав!
Избавиши мя от пререкания людий: поставиши мя во главу языков: людие, ихже не ведех, работаша ми,
44 На вістку про мене — слухня́ні мені, до мене чужи́нці підле́щуються,
в слух уха послушаша мя. Сынове чуждии солгаша ми,
45 в'януть чужи́нці і тремтять у тверди́нях своїх.
сынове чуждии обетшаша и охромоша от стезь своих.
46 Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасі́ння мойого звели́читься,
Жив Господь, и благословен Бог, и да вознесется Бог спасения моего,
47 Бог, що помсти за мене дає, і що наро́ди під мене підбив,
Бог даяй отмщение мне и покоривый люди под мя,
48 що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від наси́льника!
избавитель мой от враг моих гневливых: от востающих на мя вознесеши мя, от мужа неправедна избавиши мя.
49 Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю!
Сего ради исповемся Тебе во языцех, Господи, и имени Твоему пою:
50 Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.
величаяй спасения царева и творяй милость христу Своему Давиду и семени его до века.
