Псалми 18
1 Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова́ цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, то він проказав: Полюблю́ Тебе, Господи, сило моя,
Љубићу Те, Господе, крепости моја,
2 Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасі́ння мого́, Він башта моя!
Господе, Граде мој, Заклоне мој, који се оборити не може, Избавитељу мој, Боже мој, Камена горо, на којој се не бојим зла, Штите мој, Роже спасења мог, Уточиште моје!
3 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
Призивам Господа, коме се клањати ваља, и опраштам се непријатеља својих.
4 Тене́та смерте́льні мене оточили, і пото́ки велійяа́ла лякають мене!
Обузеше ме смртне болести, и потоци неваљалих људи уплашише ме.
Опколише ме болести паклене, стегоше ме замке смртне. (Sheol h7585)
6 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взива́ю, — Він почує мій голос із храму Свого́, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому́!
У својој тескоби призвах Господа, и к Богу свом повиках; Он чу из двора свог глас мој, и вика моја дође Му до ушију.
7 Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву:
Затресе се и поколеба се земља, задрмаше се и померише из темеља горе, јер се Он разљути.
8 із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього!
Подиже се дим од гнева Његовог, из уста Његових огањ, који прождире и живо угљевље одскакаше од Њега.
9 Він небо простяг — і спустився, а хмара густа́ під ногами Його́.
Сави небеса и сиђе. Мрак беше под ногама Његовим.
10 Усівся Він на херувима й летів, і на ві́трових кри́лах понісся.
Седе на херувима и подиже се, и полете на крилима ветреним.
11 Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари!
Од мрака начини себи кров, сеницу око себе, од мрачних вода, облака ваздушних.
12 Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.
Од севања пред Њим кроз облаке Његове удари град и живо угљевље.
13 І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й!
Загрме на небесима Господ, и Вишњи пусти глас свој, град и живо угљевље.
14 Він послав Свої стріли, — та їх розпоро́шив, і стрі́лив Він бли́скавками, — та їх побенте́жив.
Пусти стреле своје, и разметну их; силу муња, и расу их.
15 Показалися рі́чища водні, і відкри́лись осно́ви вселе́нної, — від сварі́ння Твого, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Твоїх.
И показаше се извори водени, и открише се темељи васиљени од претње Твоје, Господе, од дихања духа гнева Твог.
16 Він простя́г з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, —
Тада пружи с висине руку, ухвати ме, извуче ме из воде велике.
17 він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненави́сників, — бо сильніші від мене вони!
Избави ме од непријатеља мог силног и од мојих ненавидника, кад беху јачи од мене.
18 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м, —
Усташе на ме у дан невоље моје, али ми Господ би потпора.
19 і на місце розло́ге Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподо́бав мене!
Изведе ме на пространо место, и избави ме, јер сам Му мио.
20 Нехай Господь зро́бить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх,
Даде ми Господ по правди мојој, и за чистоту руку мојих дарива ме.
21 бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
Јер се држах путева Господњих, и не одметнух се Бога свог,
22 бо всі Його при́суди передо мною, і не відкидав я від себе Його постано́в!
Него су сви закони Његови преда мном, и заповести Његове не уклањам од себе.
23 І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
Бих Му веран, и чувах се од безакоња свог.
24 і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
Даде ми Господ по правди мојој, по чистоти руку мојих пред очима Његовим.
25 Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному,
Са светима поступаш свето, с човеком верним верно,
26 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лукавством його,
С чистим чисто, а с неваљалим насупрот њему.
27 бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш,
Јер Ти помажеш људима невољним, а очи поносите понижаваш.
28 бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву!
Ти распаљујеш видело моје; Господ мој просветљује таму моју.
29 Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
С Тобом разбијам војску, и с Богом својим скачем преко зида.
30 Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го!
Пут је Господњи веран, реч Господња чиста. Он је штит свима који се у Њ уздају.
31 Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
Јер ко је Бог осим Господа, и ко је одбрана осим Бога нашег?
32 Цей Бог мене силою опереза́в, і дорогу мою учинив непорочною,
Овај Бог опасује ме снагом, и чини ми веран пут.
33 Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх,
Даје ми ноге као у јелена, и на висине ставља ме.
34 мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
Учи руке моје боју, и мишице моје чини да су лук од бронзе.
35 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, а прави́ця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
Ти ми дајеш штит спасења свог; десница Твоја држи ме, и милост Твоја чини ме велика.
36 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Ти шириш корак мој, те се не спотичу ноге моје.
37 Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену́, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх, —
Терам непријатеље своје и стижем их, и не враћам се док их не истребим.
38 я їх потрощу́, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
Обарам их, и не могу устати, падају под ноге моје.
39 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Јер ме Ти опасујеш снагом за бој, и који устану на ме, обараш их преда мном.
40 Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх!
Непријатеља мојих плећи Ти ми обраћаш, и потирем ненавиднике своје.
41 Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм.
Они вичу, али немају помагача, ка Господу, али их Он не слуша.
42 І я їх зітру́, як той по́рох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу́!
Расипам их као прах по ветру, као блато по улицама газим их.
43 Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав!
Ти ме избављаш од буне народне, постављаш ме да сам глава туђим племенима; народ ког не познавах, служи ми.
44 На вістку про мене — слухня́ні мені, до мене чужи́нці підле́щуються,
По самом чувењу слушају ме, туђини покорни су ми.
45 в'януть чужи́нці і тремтять у тверди́нях своїх.
Туђини бледе, дрхћу у градовима својим.
46 Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасі́ння мойого звели́читься,
Жив је Господ, и да је благословен бранич мој! Да се узвиси Бог спасења мог,
47 Бог, що помсти за мене дає, і що наро́ди під мене підбив,
Бог, који ми даје освету, и покорава ми народе,
48 що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від наси́льника!
Који ме избавља од непријатеља, подиже ме над оне који устају на ме и од човека жестоког избавља ме!
49 Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю!
Тога ради хвалим Те, Господе, пред народима, и певам имену Твом,
50 Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.
Који славно избављаш цара свог, и чиниш милост помазанику свом Давиду и наслеђу његовом довека.
