Псалми 18
1 Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова́ цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, то він проказав: Полюблю́ Тебе, Господи, сило моя,
Eu te amarei do coração, ó Senhor, fortaleza minha.
2 Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасі́ння мого́, Він башта моя!
O Senhor é o meu rochedo, e o meu logar forte e o meu libertador; o meu Deus, a minha fortaleza, em quem confio, o meu escudo, a força da minha salvação, e o meu alto refugio.
3 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
Invocarei o nome do Senhor, que é digno de louvor, e ficarei livre dos meus inimigos.
4 Тене́та смерте́льні мене оточили, і пото́ки велійяа́ла лякають мене!
Tristezas de morte me cercaram, e torrentes de impiedade me assombraram.
Tristezas do inferno me cingiram, laços de morte me surprehenderam. (Sheol h7585)
6 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взива́ю, — Він почує мій голос із храму Свого́, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому́!
Na angustia invoquei ao Senhor, e clamei ao meu Deus: desde o seu templo ouviu a minha voz, aos seus ouvidos chegou o meu clamor perante a sua face.
7 Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву:
Então a terra se abalou e tremeu; e os fundamentos dos montes tambem se moveram e se abalaram, porquanto se indignou.
8 із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього!
Do seu nariz subiu fumo, e da sua bocca saiu fogo que consumia; carvões se accenderam d'elle.
9 Він небо простяг — і спустився, а хмара густа́ під ногами Його́.
Abaixou os céus, e desceu, e a escuridão estava debaixo de seus pés.
10 Усівся Він на херувима й летів, і на ві́трових кри́лах понісся.
E montou n'um cherubim, e voou; sim, voou sobre as azas do vento.
11 Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари!
Fez das trevas o seu logar occulto; o pavilhão que o cercava era a escuridão das aguas e as nuvens dos céus.
12 Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.
Ao resplandor da sua presença as nuvens se espalharam; a saraiva e as brazas de fogo.
13 І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й!
E o Senhor trovejou nos céus, o Altissimo levantou a sua voz; a saraiva e as brazas de fogo.
14 Він послав Свої стріли, — та їх розпоро́шив, і стрі́лив Він бли́скавками, — та їх побенте́жив.
Despediu as suas settas, e os espalhou: multiplicou raios, e os perturbou.
15 Показалися рі́чища водні, і відкри́лись осно́ви вселе́нної, — від сварі́ння Твого, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Твоїх.
Então foram vistas as profundezas das aguas, e foram descobertos os fundamentos do mundo; pela tua reprehensão. Senhor, ao sopro do vento dos teus narizes.
16 Він простя́г з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, —
Enviou desde o alto, e me tomou: tirou-me das muitas aguas.
17 він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненави́сників, — бо сильніші від мене вони!
Livrou-me do meu inimigo forte e dos que me aborreciam, pois eram mais poderosos do que eu.
18 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м, —
Surprehenderam-me no dia da minha calamidade; mas o Senhor foi o meu encosto.
19 і на місце розло́ге Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподо́бав мене!
Trouxe-me para um logar espaçoso; livrou-me, porque tinha prazer em mim.
20 Нехай Господь зро́бить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх,
Recompensou-me o Senhor conforme a minha justiça, retribuiu-me conforme a pureza das minhas mãos.
21 бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
Porque guardei os caminhos do Senhor, e não me apartei impiamente do meu Deus.
22 бо всі Його при́суди передо мною, і не відкидав я від себе Його постано́в!
Porque todos os seus juizos estavam diante de mim, e não rejeitei os seus estatutos.
23 І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
Tambem fui sincero perante elle, e me guardei da minha iniquidade.
24 і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
Portanto retribuiu-me o Senhor conforme a minha justiça, conforme a pureza de minhas mãos perante os seus olhos.
25 Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному,
Com o benigno te mostrarás benigno; e com o homem sincero te mostrarás sincero;
26 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лукавством його,
Com o puro te mostrarás puro; e com o perverso te mostrarás indomavel.
27 бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш,
Porque tu livrarás ao povo afflicto, e abaterás os olhos altivos.
28 бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву!
Porque tu accenderás a minha candeia; o Senhor meu Deus allumiará as minhas trevas.
29 Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
Porque comtigo entrei pelo meio d'um esquadrão, com o meu Deus saltei uma muralha.
30 Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го!
O caminho de Deus é perfeito; a palavra do Senhor é provada: é um escudo para todos os que n'elle confiam.
31 Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
Porque quem é Deus senão o Senhor? e quem é rochedo senão o nosso Deus?
32 Цей Бог мене силою опереза́в, і дорогу мою учинив непорочною,
Deus é o que me cinge de força e aperfeiçoa o meu caminho.
33 Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх,
Faz os meus pés como os das cervas, e põe-me nas minhas alturas.
34 мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
Ensina as minhas mãos para a guerra, de sorte que os meus braços quebraram um arco de cobre.
35 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, а прави́ця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
Tambem me déste o escudo da tua salvação: a tua mão direita me susteve, e a tua mansidão me engrandeceu.
36 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Alargaste os meus passos debaixo de mim, de maneira que os meus artelhos não vacillaram.
37 Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену́, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх, —
Persegui os meus inimigos, e os alcancei: não voltei senão depois de os ter consumido.
38 я їх потрощу́, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
Atravessei-os, de sorte que não se poderam levantar: cairam debaixo dos meus pés.
39 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Pois me cingiste de força para a peleja: fizeste abater debaixo de mim aquelles que contra mim se levantaram.
40 Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх!
Déste-me tambem o pescoço dos meus inimigos para que eu podesse destruir os que me aborrecem.
41 Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм.
Clamaram, mas não houve quem os livrasse: até ao Senhor, mas elle não lhes respondeu.
42 І я їх зітру́, як той по́рох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу́!
Então os esmiucei como o pó diante do vento; deitei-os fóra como a lama das ruas.
43 Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав!
Livraste-me das contendas do povo, e me fizeste cabeça das nações; um povo que não conheci, me servirá.
44 На вістку про мене — слухня́ні мені, до мене чужи́нці підле́щуються,
Em ouvindo a minha voz, me obedecerão: os estranhos se submetterão a mim.
45 в'януть чужи́нці і тремтять у тверди́нях своїх.
Os estranhos decairão, e terão medo nos seus encerramentos.
46 Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасі́ння мойого звели́читься,
O Senhor vive: e bemdito seja o meu rochedo, e exaltado seja o Deus da minha salvação.
47 Бог, що помсти за мене дає, і що наро́ди під мене підбив,
É Deus que me vinga inteiramente, e sujeita os povos debaixo de mim;
48 що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від наси́льника!
O que me livra de meus inimigos; --sim, tu me exaltas sobre os que se levantam contra mim, tu me livras do homem violento.
49 Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю!
Pelo que, ó Senhor, te louvarei entre as nações, e cantarei louvores ao teu nome.
50 Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.
Pois engrandece a salvação do teu rei, e usa de benignidade com o seu ungido, com David, e com a sua semente para sempre.
