Псалми 18
1 Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова́ цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, то він проказав: Полюблю́ Тебе, Господи, сило моя,
Til sangmesteren; av Herrens tjener David, som talte denne sangs ord til Herren den dag da Herren hadde utfridd ham av alle hans fienders hånd og av Sauls hånd. Og han sa: Herre, jeg har dig hjertelig kjær, min styrke!
2 Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасі́ння мого́, Він башта моя!
Herren er min klippe og min festning og min frelser; min Gud er min klippe, som jeg setter min lit til, mitt skjold og min frelses horn, min borg.
3 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
Jeg påkaller den Høilovede, Herren, og blir frelst fra mine fiender.
4 Тене́та смерте́льні мене оточили, і пото́ки велійяа́ла лякають мене!
Dødens rep omspente mig, og fordervelsens strømmer forferdet mig.
Dødsrikets rep omgav mig, dødens snarer overfalt mig. (Sheol h7585)
6 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взива́ю, — Він почує мій голос із храму Свого́, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому́!
I min trengsel påkalte jeg Herren, og jeg ropte til min Gud; han hørte fra sitt tempel min røst, og mitt skrik kom for ham, til hans ører.
7 Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву:
Da rystet og bevet jorden, og fjellenes grunnvoller skalv, og de rystet, for hans vrede var optendt.
8 із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього!
Det steg røk op av hans nese, og fortærende ild fra hans munn; glør brente ut av ham.
9 Він небо простяг — і спустився, а хмара густа́ під ногами Його́.
Og han bøide himmelen og steg ned, og det var mørke under hans føtter.
10 Усівся Він на херувима й летів, і на ві́трових кри́лах понісся.
Og han fór på kjeruber og fløi, og han fór hastig frem på vindens vinger.
11 Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари!
Han gjorde mørke til sitt dekke, rundt omkring sig til sitt skjul, mørke vann, tykke skyer.
12 Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.
Frem av glansen foran ham fór hans skyer frem, hagl og gloende kull.
13 І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й!
Og Herren tordnet i himmelen, den Høieste lot sin røst høre, hagl og gloende kull.
14 Він послав Свої стріли, — та їх розпоро́шив, і стрі́лив Він бли́скавками, — та їх побенте́жив.
Og han utsendte sine piler og spredte dem omkring - lyn i mengde og forvirret dem.
15 Показалися рі́чища водні, і відкри́лись осно́ви вселе́нної, — від сварі́ння Твого, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Твоїх.
Da kom vannenes strømmer til syne, og jordens grunnvoller blev avdekket ved din trusel, Herre, for din neses åndepust.
16 Він простя́г з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, —
Han rakte sin hånd ut fra det høie, han grep mig; han drog mig op av store vann.
17 він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненави́сників, — бо сильніші від мене вони!
Han fridde mig ut fra min sterke fiende og fra mine avindsmenn; for de var mig for mektige.
18 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м, —
De overfalt mig på min motgangs dag; men Herren blev min støtte.
19 і на місце розло́ге Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподо́бав мене!
Og han førte mig ut i fritt rum; han frelste mig, for han hadde behag i mig.
20 Нехай Господь зро́бить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх,
Herren gjengjeldte mig efter min rettferdighet, han betalte mig efter mine henders renhet.
21 бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
For jeg tok vare på Herrens veier og vek ikke i ondskap fra min Gud.
22 бо всі Його при́суди передо мною, і не відкидав я від себе Його постано́в!
For alle hans lover hadde jeg for øie, og hans bud lot jeg ikke vike fra mig.
23 І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
Og jeg var ulastelig for ham og voktet mig vel for min synd.
24 і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
Og Herren gjengjeldte mig efter min rettferdighet, efter mine henders renhet for hans øine.
25 Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному,
Mot den fromme viser du dig from, mot den rettvise mann viser du dig rettvis,
26 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лукавством його,
mot den rene viser du dig ren, mot den forvendte viser du dig vrang.
27 бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш,
For du frelser elendige folk, og du fornedrer høie øine.
28 бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву!
For du lar min lampe skinne; Herren min Gud opklarer mitt mørke.
29 Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
For ved dig stormer jeg løs på fiendeskarer, og ved min Gud springer jeg over murer.
30 Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го!
Gud, hans vei er fullkommen; Herrens ord er rent, han er et skjold for alle dem som setter sin lit til ham.
31 Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
For hvem er Gud foruten Herren, og hvem er en klippe, uten vår Gud?
32 Цей Бог мене силою опереза́в, і дорогу мою учинив непорочною,
Den Gud som omgjorder mig med kraft og gjør min vei fri for støt,
33 Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх,
som gir mig føtter likesom hindene og stiller mig på mine høider,
34 мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
som oplærer mine hender til krig, så mine armer spenner kobberbuen.
35 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, а прави́ця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
Og du gir mig din frelse til skjold, og din høire hånd støtter mig, og din mildhet gjør mig stor.
36 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Du gjør rummet vidt for mine skritt under mig, og mine ankler vakler ikke.
37 Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену́, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх, —
Jeg forfølger mine fiender og når dem, og jeg vender ikke tilbake før jeg har gjort ende på dem.
38 я їх потрощу́, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
Jeg knuser dem, så de ikke makter å reise sig; de faller under mine føtter.
39 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Og du omgjorder mig med kraft til krig, du bøier mine motstandere under mig.
40 Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх!
Og mine fiender lar du vende mig ryggen, og mine avindsmenn utrydder jeg.
41 Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм.
De roper, men der er ingen frelser - til Herren, men han svarer dem ikke.
42 І я їх зітру́, як той по́рох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу́!
Og jeg knuser dem som støv for vinden, jeg tømmer dem ut som søle på gatene.
43 Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав!
Du redder mig fra folkekamper, du setter mig til hode for hedninger; folkeferd som jeg ikke kjenmer, tjener mig.
44 На вістку про мене — слухня́ні мені, до мене чужи́нці підле́щуються,
Bare de hører om mig, blir de mig lydige; fremmede kryper for mig.
45 в'януть чужи́нці і тремтять у тверди́нях своїх.
Fremmede visner bort og går bevende ut av sine borger.
46 Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасі́ння мойого звели́читься,
Herren lever, og priset er min klippe, og ophøiet er min frelses Gud,
47 Бог, що помсти за мене дає, і що наро́ди під мене підбив,
den Gud som gir mig hevn og legger folkeferd under mig,
48 що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від наси́льника!
som frir mig ut fra mine fiender; ja, over mine motstandere ophøier du mig, fra voldsmannen redder du mig.
49 Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю!
Derfor vil jeg prise dig iblandt hedningene, Herre, og lovsynge ditt navn.
50 Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.
Han gjør frelsen stor for sin konge, han gjør miskunnhet mot sin salvede, mot David og mot hans ætt til evig tid.
