Псалми 18
1 Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова́ цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, то він проказав: Полюблю́ Тебе, Господи, сило моя,
Az éneklőmesternek, az Úr szolgájától, Dávidtól, a ki az Úrhoz ez ének szavait azon a napon mondotta, a melyen az Úr megszabadította őt minden ellenségének kezéből, és a Saul kezéből. És monda: Szeretlek Uram, én erősségem!
2 Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасі́ння мого́, Він башта моя!
Az Úr az én kősziklám, váram és szabadítóm; az én Istenem, az én kősziklám, ő benne bízom: az én paizsom, idvességem szarva, menedékem.
3 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
Az Úrhoz kiáltok, a ki dicséretre méltó, és megszabadulok ellenségeimtől.
4 Тене́та смерте́льні мене оточили, і пото́ки велійяа́ла лякають мене!
Halál kötelei vettek körül, s az istentelenség árjai rettentettek engem.
A Seol kötelei vettek körül; a halál tőrei fogtak meg engem. (Sheol h7585)
6 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взива́ю, — Він почує мій голос із храму Свого́, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому́!
Szükségemben az Urat hívtam, és az én Istenemhez kiáltottam; szavamat meghallá templomából, és kiáltásom eljutott füleibe.
7 Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву:
Megindult, megrendült a föld, s a hegyek fundamentomai inogtak; és megindultak, mert haragra gyúlt.
8 із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього!
Füst szállt fel orrából, és szájából emésztő tűz; izzó szén gerjedt belőle.
9 Він небо простяг — і спустився, а хмара густа́ під ногами Його́.
Lehajtotta az eget és leszállt, és homály volt lábai alatt.
10 Усівся Він на херувима й летів, і на ві́трових кри́лах понісся.
Kérubon haladt és röpült, és a szelek szárnyain suhant.
11 Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари!
A sötétséget tette rejtekhelyévé; sátora körülötte a sötét felhők és sűrű fellegek.
12 Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.
Az előtte lévő fényességből felhőin jégeső tört át és eleven szén.
13 І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й!
És dörgött az Úr a mennyekben, és a Magasságos zengett; és jégeső hullt és eleven szén.
14 Він послав Свої стріли, — та їх розпоро́шив, і стрі́лив Він бли́скавками, — та їх побенте́жив.
És kibocsátá nyilait és elszéleszté azokat, villámokat szórt és megháborította azokat.
15 Показалися рі́чища водні, і відкри́лись осно́ви вселе́нної, — від сварі́ння Твого, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Твоїх.
És meglátszottak a vizek medrei s megmutatkoztak a világ fundamentomai; a te feddésedtől, Uram, a te orrod leheletének fuvásától.
16 Він простя́г з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, —
Lenyúlt a magasból és felvett engem; kivont engem nagy vizekből.
17 він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненави́сників, — бо сильніші від мене вони!
Megszabadított engem az én erős ellenségemtől, s az én gyűlölőimtől, a kik hatalmasabbak voltak nálamnál.
18 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м, —
Rám jöttek veszedelmem napján; de az Úr volt az én támaszom.
19 і на місце розло́ге Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподо́бав мене!
És kivitt engem tágas helyre; kiragadt engem, mert kedvét leli bennem.
20 Нехай Господь зро́бить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх,
Az Úr megfizetett nékem igazságom szerint, kezeimnek tisztasága szerint fizetett meg nékem;
21 бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
Mert megőriztem az Úrnak útait, és gonoszul nem távoztam el az én Istenemtől.
22 бо всі Його при́суди передо мною, і не відкидав я від себе Його постано́в!
Mert minden ítélete előttem, és rendeléseit nem hánytam el magamtól.
23 І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
És tökéletes voltam előtte, őrizkedtem az én vétkemtől.
24 і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
És megfizetett nékem az Úr az én igazságom szerint; kezeim tisztasága szerint, a mi szemei előtt van.
25 Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному,
Az irgalmashoz irgalmas vagy: a tökéleteshez tökéletes vagy.
26 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лукавством його,
A tisztával tiszta vagy; s a visszáshoz visszás vagy.
27 бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш,
Mert te megtartod a nyomorult népet, és a kevély szemeket megalázod;
28 бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву!
Mert te gyujtod meg az én szövétnekemet; az Úr az én Istenem megvilágosítja az én sötétségemet.
29 Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
Mert általad táboron is átfutok, és az én Istenem által kőfalon is átugrom.
30 Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го!
Az Istennek útja tökéletes; az Úrnak beszéde tiszta; paizsuk ő mindazoknak, a kik bíznak benne.
31 Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
Mert kicsoda Isten az Úron kivül? És kicsoda kőszikla a mi Istenünkön kivül?
32 Цей Бог мене силою опереза́в, і дорогу мою учинив непорочною,
Az Isten, a ki felövez engem erővel, és tökéletessé teszi útamat:
33 Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх,
Olyanná teszi lábamat, mint a szarvasé, és az én magas helyeimre állít engem.
34 мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
Ő tanítja kezemet a harczra, karjaim meghajlítják az érczíjat.
35 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, а прави́ця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
És adtad nékem a te idvességednek paizsát, és a te jobbod megszilárdított engem, és a te jóvoltod felmagasztalt engem.
36 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Kiszélesítetted lépésemet alattam, és nem tántorogtak lábaim.
37 Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену́, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх, —
Üldözöm ellenségeimet és elérem őket, és nem térek vissza, míg meg nem semmisültek.
38 я їх потрощу́, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
Összetöröm őket, hogy fel sem kelhetnek; lábaim alá hullanak.
39 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Mert te öveztél fel engem erővel a harczra, alám görbeszted az ellenem felkelőket.
40 Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх!
És megadtad, hogy ellenségeim meghátráltak, és az én gyűlölőimet elpusztíthattam.
41 Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм.
Kiáltottak, de nem volt szabadító, az Úrhoz és nem felelt nékik.
42 І я їх зітру́, як той по́рох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу́!
És apróra törtem őket, a milyen a szél elé való por, és megtapodtam őket mint utcza sarát.
43 Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав!
Megmentettél engem a nép pártoskodásaitól; nemzetek fejévé tettél engem; oly nép szolgál nékem, a melyet nem ismertem.
44 На вістку про мене — слухня́ні мені, до мене чужи́нці підле́щуються,
A mint hall a fülök, engedelmeskednek, és idegenek is hizelegnek nékem.
45 в'януть чужи́нці і тремтять у тверди́нях своїх.
Az idegenek elepedtek, és reszketve jőnek elő zárt helyeikből.
46 Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасі́ння мойого звели́читься,
Él az Úr és áldott az én kősziklám, magasztaltassék hát az én idvességemnek Istene!
47 Бог, що помсти за мене дає, і що наро́ди під мене підбив,
Az Isten, a ki bosszút áll értem, és népeket hajlít alám;
48 що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від наси́льника!
A ki megment engem ellenségeimtől. Még az ellenem felkelők fölött is felmagasztalsz engem, az erőszakos embertől megszabadítasz engem.
49 Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю!
Azért dicsérlek téged, Uram, a nemzetek között, és éneket zengek a te nevednek.
50 Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.
Nagy segítséget ád az ő királyának és irgalmasságot cselekszik az ő felkentjével, Dáviddal és az ő magvával mindörökké.
