Псалми 18
1 Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова́ цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, то він проказав: Полюблю́ Тебе, Господи, сило моя,
Für den Vorsänger. Von dem Knecht des HERRN, von David, welcher dem HERRN die Worte dieses Liedes sang, an dem Tage, da der HERR ihn aus der Hand aller seiner Feinde errettet hatte, auch aus der Hand Sauls. Er sprach: Ich will dich von Herzen lieben, HERR, meine Stärke!
2 Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасі́ння мого́, Він башта моя!
Der HERR ist meine Felsenkluft, meine Burg und meine Zuflucht; mein Gott ist ein Fels, darin ich mich berge, mein Schild und das Horn meines Heils, meine Festung.
3 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
Den HERRN, den Hochgelobten, rief ich an und wurde von meinen Feinden errettet!
4 Тене́та смерте́льні мене оточили, і пото́ки велійяа́ла лякають мене!
Todeswehen umfingen mich, Bäche Belials schreckten mich;
Stricke der Unterwelt umschlangen mich, es kamen mir Todesschlingen entgegen. (Sheol h7585)
6 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взива́ю, — Він почує мій голос із храму Свого́, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому́!
Da mir angst ward, rief ich den HERRN an und schrie zu meinem Gott; er hörte in seinem Tempel meine Stimme, mein Schreien vor ihm drang zu seinen Ohren.
7 Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву:
Die Erde bebte und erzitterte, die Grundfesten der Berge wurden erschüttert und bebten, weil er zornig war.
8 із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього!
Rauch stieg auf von seiner Nase und verzehrendes Feuer aus seinem Munde, Feuerglut brannte daraus hervor.
9 Він небо простяг — і спустився, а хмара густа́ під ногами Його́.
Er neigte den Himmel und fuhr herab, und Dunkel war unter seinen Füßen;
10 Усівся Він на херувима й летів, і на ві́трових кри́лах понісся.
er fuhr auf dem Cherub und flog daher, er schwebte auf den Fittichen des Windes.
11 Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари!
Er machte Finsternis zu seinem Gezelt, dunkle Wasser, dichte Wolken zur Hütte um sich her.
12 Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.
Aus dem Glanze vor ihm gingen seine Wolken über von Hagel und Feuerglut;
13 І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й!
und der HERR donnerte im Himmel, der Höchste ließ seine Stimme erschallen, Hagel und Feuerglut.
14 Він послав Свої стріли, — та їх розпоро́шив, і стрі́лив Він бли́скавками, — та їх побенте́жив.
Und er schoß seine Pfeile und zerstreute sie, schleuderte Blitze und schreckte sie.
15 Показалися рі́чища водні, і відкри́лись осно́ви вселе́нної, — від сварі́ння Твого, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Твоїх.
Da sah man Wasserbäche, und die Gründe des Erdbodens wurden aufgedeckt von deinem Schelten, o HERR, von dem Schnauben deines grimmigen Zorns!
16 Він простя́г з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, —
Er streckte [seine Hand] aus von der Höhe und ergriff mich, er zog mich aus großen Wassern;
17 він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненави́сників, — бо сильніші від мене вони!
er rettete mich von meinem mächtigen Feind und von meinen Hassern; denn sie waren mir zu stark;
18 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м, —
sie hatten mich überfallen zur Zeit meines Unglücks; aber der HERR ward mir zur Stütze
19 і на місце розло́ге Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподо́бав мене!
und führte mich heraus in die Weite, er befreite mich; denn er hatte Wohlgefallen an mir.
20 Нехай Господь зро́бить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх,
Der HERR vergalt mir nach meiner Gerechtigkeit, nach der Reinheit meiner Hände lohnte er mir;
21 бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
denn ich habe die Wege des HERRN bewahrt und bin nicht abgefallen von meinem Gott,
22 бо всі Його при́суди передо мною, і не відкидав я від себе Його постано́в!
sondern alle seine Verordnungen hatte ich vor Augen und stieß seine Satzungen nicht von mir,
23 І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
und ich hielt es ganz mit ihm und hütete mich vor meiner Sünde.
24 і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
Darum vergalt mir der HERR nach meiner Gerechtigkeit, nach der Reinheit meiner Hände vor seinen Augen.
25 Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному,
Gegen den Gütigen erzeigst du dich gütig, gegen den Rechtschaffenen rechtschaffen,
26 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лукавством його,
gegen den Reinen erzeigst du dich rein, aber den Hinterlistigen überlistest du!
27 бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш,
Denn du rettest das elende Volk und erniedrigst die hohen Augen.
28 бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву!
Ja, du zündest meine Leuchte an; der HERR, mein Gott, macht meine Finsternis licht;
29 Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
denn mit dir kann ich Kriegsvolk zerschmeißen und mit meinem Gott über die Mauer springen.
30 Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го!
Dieser Gott! Sein Weg ist vollkommen, die Rede des HERRN ist geläutert; er ist ein Schild allen, die ihm vertrauen.
31 Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
Denn wer ist Gott außer dem HERRN, und wer ist ein Fels außer unserm Gott?
32 Цей Бог мене силою опереза́в, і дорогу мою учинив непорочною,
Der Gott, der mich mit Kraft umgürtete und meinen Weg unsträflich machte;
33 Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх,
er machte meine Füße den Hirschen gleich und stellte mich auf meine Höhen;
34 мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
er lehrte meine Hände streiten und meine Arme den ehernen Bogen spannen;
35 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, а прави́ця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
du gabst mir den Schild deines Heils, und deine Rechte stützte mich, und deine Herablassung machte mich groß;
36 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
du machtest mir Raum zum Gehen, daß meine Knöchel nicht wankten.
37 Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену́, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх, —
Ich jagte meinen Feinden nach und holte sie ein und kehrte nicht um, bis sie aufgerieben waren;
38 я їх потрощу́, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
ich zerschmetterte sie, daß sie nicht mehr aufstehen konnten; sie fielen unter meine Füße.
39 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Du hast mich gegürtet mit Kraft zum Streit, du hast unter mich gebeugt, die sich wider mich setzten.
40 Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх!
Du wandtest mir den Rücken meiner Feinde zu, und meine Hasser habe ich vertilgt.
41 Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм.
Sie schrieen, aber da war kein Retter; zum HERRN, aber er antwortete ihnen nicht.
42 І я їх зітру́, як той по́рох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу́!
Und ich zerrieb sie zu Staub vor dem Winde, warf sie wie Kot hinaus.
43 Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав!
Du rettetest mich aus den Zänkereien des Volkes und setztest mich zum Haupt der Heiden; ein Volk, das ich nicht kannte, dient mir;
44 На вістку про мене — слухня́ні мені, до мене чужи́нці підле́щуються,
sobald sie hören, folgen sie mir, die Kinder der Fremde schmeicheln mir;
45 в'януть чужи́нці і тремтять у тверди́нях своїх.
die Kinder der Fremde verzagen und kommen zitternd aus ihren Schlössern.
46 Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасі́ння мойого звели́читься,
Es lebe der HERR, und gepriesen sei mein Fels, und erhoben werde der Gott meines Heils!
47 Бог, що помсти за мене дає, і що наро́ди під мене підбив,
Der Gott, der mir Rache verlieh und die Völker unter mich zwang;
48 що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від наси́льника!
der mich meinen Feinden entrinnen ließ und mich trotz meiner Widersacher erhöhte, mich errettete von dem gewalttätigen Mann!
49 Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю!
Darum will ich dich, o HERR, loben unter den Nationen und deinem Namen singen,
50 Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.
der seinem Könige große Siege verliehen hat und seinem Gesalbten Gnade erweist, David und seinem Samen bis in Ewigkeit.
