Псалми 18
1 Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова́ цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, то він проказав: Полюблю́ Тебе, Господи, сило моя,
Au chef de musique. Du serviteur de l’Éternel, de David, qui adressa à l’Éternel les paroles de ce cantique, le jour où l’Éternel l’eut délivré de la main de tous ses ennemis, et de la main de Saül. Et il dit: Je t’aimerai, ô Éternel, ma force!
2 Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасі́ння мого́, Він башта моя!
Éternel, mon rocher, et mon lieu fort, et celui qui me délivre! Mon Dieu, mon rocher, en qui je me confie, mon bouclier et la corne de mon salut, ma haute retraite!
3 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
Je crierai à l’Éternel, qui est digne d’être loué, et je serai sauvé de mes ennemis.
4 Тене́та смерте́льні мене оточили, і пото́ки велійяа́ла лякають мене!
Les cordeaux de la mort m’ont environné, et les torrents de Bélial m’ont fait peur;
Les cordeaux du shéol m’ont entouré, les filets de la mort m’ont surpris: (Sheol h7585)
6 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взива́ю, — Він почує мій голос із храму Свого́, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому́!
Dans ma détresse j’ai invoqué l’Éternel, et j’ai crié à mon Dieu: de son temple, il a entendu ma voix, et mon cri est parvenu devant lui à ses oreilles.
7 Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву:
Alors la terre fut ébranlée, et trembla, et les fondements des montagnes furent secoués et furent ébranlés, parce qu’il était irrité.
8 із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього!
Une fumée montait de ses narines, et un feu sortant de sa bouche dévorait; des charbons en jaillissaient embrasés.
9 Він небо простяг — і спустився, а хмара густа́ під ногами Його́.
Et il abaissa les cieux, et descendit; et il y avait une obscurité profonde sous ses pieds.
10 Усівся Він на херувима й летів, і на ві́трових кри́лах понісся.
Il était monté sur un chérubin, et volait, et il planait sur les ailes du vent.
11 Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари!
Il mit les ténèbres pour sa demeure secrète comme sa tente autour de lui, des ténèbres d’eaux, d’épaisses nuées de l’air.
12 Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.
De la splendeur qui était devant lui, ses nuées épaisses passaient, de la grêle et des charbons de feu.
13 І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й!
Et l’Éternel tonna dans les cieux, et le Très-haut fit retentir sa voix, – de la grêle et des charbons de feu.
14 Він послав Свої стріли, — та їх розпоро́шив, і стрі́лив Він бли́скавками, — та їх побенте́жив.
Et il tira ses flèches et dispersa [mes ennemis]; il lança des éclairs et les mit en déroute.
15 Показалися рі́чища водні, і відкри́лись осно́ви вселе́нної, — від сварі́ння Твого, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Твоїх.
Alors les lits des eaux parurent, et les fondements du monde furent mis à découvert, quand tu les tanças, ô Éternel, par le souffle du vent de tes narines.
16 Він простя́г з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, —
D’en haut il étendit [sa main], il me prit, il me tira des grandes eaux;
17 він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненави́сників, — бо сильніші від мене вони!
Il me délivra de mon puissant ennemi et de ceux qui me haïssaient; car ils étaient plus forts que moi.
18 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м, —
Ils m’avaient surpris au jour de ma calamité, mais l’Éternel fut mon appui.
19 і на місце розло́ге Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподо́бав мене!
Et il me fit sortir au large, il me délivra, parce qu’il prenait son plaisir en moi.
20 Нехай Господь зро́бить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх,
L’Éternel m’a récompensé selon ma justice, il m’a rendu selon la pureté de mes mains;
21 бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
Car j’ai gardé les voies de l’Éternel, et je ne me suis point méchamment détourné de mon Dieu.
22 бо всі Його при́суди передо мною, і не відкидав я від себе Його постано́в!
Car toutes ses ordonnances ont été devant moi; et ses statuts, je ne les ai pas écartés de moi.
23 І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
Et j’ai été parfait avec lui, et je me suis gardé de mon iniquité.
24 і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
Et l’Éternel m’a rendu selon ma justice, selon la pureté de mes mains devant ses yeux.
25 Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному,
Avec celui qui use de grâce, tu uses de grâce; avec l’homme parfait, tu te montres parfait;
26 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лукавством його,
Avec celui qui est pur, tu te montres pur; et avec le pervers, tu es roide.
27 бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш,
Car toi tu sauveras le peuple affligé, et tu abaisseras les yeux hautains.
28 бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву!
Car c’est toi qui fais luire ma lampe: l’Éternel, mon Dieu, fait resplendir mes ténèbres.
29 Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
Car, par toi, je courrai au travers d’une troupe, et, par mon Dieu, je franchirai une muraille.
30 Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го!
Quant à Dieu, sa voie est parfaite; la parole de l’Éternel est affinée; il est un bouclier à tous ceux qui se confient en lui.
31 Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
Car qui est Dieu, hormis l’Éternel, et qui est un rocher, si ce n’est notre Dieu,
32 Цей Бог мене силою опереза́в, і дорогу мою учинив непорочною,
Le Dieu qui me ceint de force et qui rend ma voie parfaite? –
33 Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх,
Qui rend mes pieds pareils à ceux des biches, et me fait tenir debout sur mes lieux élevés;
34 мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
Qui enseigne mes mains à combattre, et mes bras bandent un arc d’airain.
35 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, а прави́ця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
Et tu m’as donné le bouclier de ton salut, et ta droite m’a soutenu, et ta débonnaireté m’a agrandi.
36 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Tu as mis au large mes pas sous moi, et les chevilles de mes pieds n’ont pas chancelé.
37 Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену́, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх, —
J’ai poursuivi mes ennemis, et je les ai atteints; et je ne m’en suis pas retourné que je ne les aie consumés.
38 я їх потрощу́, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
Je les ai transpercés, et ils n’ont pu se relever; ils sont tombés sous mes pieds.
39 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Et tu m’as ceint de force pour le combat; tu as courbé sous moi ceux qui s’élevaient contre moi.
40 Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх!
Et tu as fait que mes ennemis m’ont tourné le dos; et ceux qui me haïssaient, je les ai détruits.
41 Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм.
Ils criaient, et il n’y avait point de sauveur; [ils criaient] à l’Éternel, et il ne leur a pas répondu.
42 І я їх зітру́, як той по́рох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу́!
Et je les ai brisés menu comme la poussière devant le vent; je les ai jetés loin comme la boue des rues.
43 Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав!
Tu m’as délivré des débats du peuple; tu m’as établi chef des nations; un peuple que je ne connaissais pas me servira.
44 На вістку про мене — слухня́ні мені, до мене чужи́нці підле́щуються,
Dès qu’ils ont entendu de leur oreille, ils m’ont obéi; les fils de l’étranger se sont soumis à moi en dissimulant.
45 в'януть чужи́нці і тремтять у тверди́нях своїх.
Les fils de l’étranger ont dépéri, et ils sont sortis en tremblant de leurs lieux cachés.
46 Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасі́ння мойого звели́читься,
L’Éternel est vivant; et que mon Rocher soit béni! Et que le Dieu de mon salut soit exalté,
47 Бог, що помсти за мене дає, і що наро́ди під мене підбив,
Le Dieu qui m’a donné des vengeances, et qui m’a assujetti les peuples,
48 що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від наси́льника!
Qui m’a délivré de mes ennemis! Même tu m’as élevé au-dessus de ceux qui s’élèvent contre moi, tu m’as délivré de l’homme violent.
49 Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю!
C’est pourquoi, Éternel! je te célébrerai parmi les nations, et je chanterai des cantiques à [la gloire de] ton nom.
50 Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.
[C’est lui] qui a donné de grandes délivrances à son roi, et qui use de bonté envers son oint, envers David, et envers sa semence, à toujours.
