Псалми 18
1 Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова́ цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, то він проказав: Полюблю́ Тебе, Господи, сило моя,
Edelläveisaajalle, Davidin Herran palvelian Psalmi, joka Herralle nämät veisun sanat puhui sinä päivänä, jona Herra hänen vapahti kaikkein vihollistensa käsistä ja Saulin käsistä. Ja hän sanoi: minä rakastan sydämestäni sinua, Herra, minun voimani.
2 Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасі́ння мого́, Він башта моя!
Herra, minun kallioni, minun linnani ja minun vapahtajani; minun Jumalani on minun vahani, johon minä turvaan: minun kilpeni, ja minun autuuteni sarvi, ja minun varjelukseni.
3 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
Minä kiitän ja avukseni huudan Herraa, niin minä vapahdetaan vihollisistani.
4 Тене́та смерте́льні мене оточили, і пото́ки велійяа́ла лякають мене!
Sillä kuoleman siteet olivat käärineet minun ympäri, ja Belialin ojat peljättivät minun.
Helvetin siteet kietoivat minun: kuoleman paulat ennättivät minun. (Sheol h7585)
6 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взива́ю, — Він почує мій голос із храму Свого́, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому́!
Ahdistuksessani minä avukseni huudan Herraa, ja minun Jumalani tykö minä huudan: niin hän kuulee ääneni templistänsä, ja minun huutoni hänen edessänsä tulee hänen korviinsa.
7 Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву:
Maa liikkui ja vapisi, ja vuorten perustukset liikkuivat: he värisivät, koska hän vihastui.
8 із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього!
Savu suitsi hänen sieraimistansa ja kuluttava tuli hänen suustansa, niin että hiilet siitä syttyivät.
9 Він небо простяг — і спустився, а хмара густа́ під ногами Його́.
Hän notkisti taivaat ja astui alas, ja synkiä pimeys oli hänen jalkainsa alla.
10 Усівся Він на херувима й летів, і на ві́трових кри́лах понісся.
Hän astui Kerubimin päälle ja lensi, ja hän lensi tuulen sulkain päällä.
11 Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари!
Hän pani pimeyden majansa ympärille, ja mustat paksut pilvet, jossa hän lymyssä oli.
12 Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.
Kirkkaudesta hänen edessänsä hajosivat pilvet rakeilla ja leimauksilla.
13 І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й!
Ja Herra jylisti taivaissa, Ylimmäinen antoi pauhinansa, rakeilla ja leimauksilla.
14 Він послав Свої стріли, — та їх розпоро́шив, і стрі́лив Він бли́скавками, — та їх побенте́жив.
Hän ampui nuolensa ja hajoitti heitä: hän iski kovat leimaukset, ja peljätti heitä,
15 Показалися рі́чища водні, і відкри́лись осно́ви вселе́нної, — від сварі́ння Твого, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Твоїх.
Ja niin ilmestyivät vetten kuljut, ja maan perustukset ilmaantuivat, Herra, sinun kovasta nuhtelemisestas ja sinun sieraimies hengen puhalluksesta.
16 Він простя́г з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, —
Hän lähetti korkeudesta ja otti minun, ja veti minun ulos suurista vesistä.
17 він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненави́сників, — бо сильніші від мене вони!
Hän vapahti minun voimallisista vihollisistani, jotka minua väkevämmät olivat.
18 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м, —
Ne ennättivät minun tuskapäivänäni; mutta Herra tuli minun turvakseni.
19 і на місце розло́ге Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподо́бав мене!
Ja hän vei minun lakialle: hän tempasi minun ulos; sillä hän mielistyi minuun.
20 Нехай Господь зро́бить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх,
Herra maksoi minulle minun vanhurskauteni jälkeen: hän antoi minulle kätteni puhtauden jälkeen.
21 бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
Sillä minä pidän Herran tiet, ja en ole Jumalaani vastaan.
22 бо всі Його при́суди передо мною, і не відкидав я від себе Його постано́в!
Sillä kaikki hänen oikeutensa ovat silmäini edessä, ja hänen käskyjänsä en minä tyköäni hylkää.
23 І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
Vaan olen vakaa hänen edessänsä ja vältän vääryyttä.
24 і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
Sentähden Herra kostaa minulle vanhurskauteni perästä, kätteni puhtauden jälkeen, silmäinsä edessä.
25 Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному,
Pyhäin kanssa sinä pyhä olet, ja toimellisten kanssa toimellinen.
26 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лукавством його,
Puhdasten kanssa sinä puhdas olet, ja nurjain kanssa sinä nurja olet.
27 бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш,
Sillä sinä vapahdat ahdistetun kansan, ja korkiat silmät sinä alennat.
28 бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву!
Sillä minun kynttiläni sinä valaiset; Herra minun Jumalani valaisee minun pimeyteni.
29 Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
Sillä sinun kauttas minä sotaväen murran, ja minun Jumalassani karkaan muurin ylitse.
30 Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го!
Jumalan tie on täydellinen. Herran puheet tulella koetellut: hän on kaikkein kilpi, jotka häneen uskaltavat.
31 Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
Sillä kuka on Jumala, paitsi Herraa? ja kuka on kallio, paitsi Jumalaamme?
32 Цей Бог мене силою опереза́в, і дорогу мою учинив непорочною,
Jumala vyöttää minun voimalla, ja panee minun tieni viattomaksi.
33 Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх,
Hän tekee jalkani niinkuin peurain jalat, ja asettaa minun korkeudelle.
34 мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
Hän opettaa käteni sotimaan, ja käsivarteni vaskijoutsea vetämään.
35 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, а прави́ця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
Ja sinä annoit minulle autuutes kilven, ja sinun oikia kätes vahvistaa minun: ja koskas minun alennat, niin sinä teet minun suureksi.
36 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Sinä levitit minun askeleeni minun allani, ettei minun kantapääni livistyneet.
37 Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену́, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх, —
Minä ajan vihollisiani takaa ja käsitän heitä, ja en palaja, ennenkuin minä heidät hukutan.
38 я їх потрощу́, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
Minä runtelen heitä, ettei he taida nousta: heidän täytyy kaatua jalkaini alla.
39 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Sinä valmistat minun voimalla sotaan: sinä taivutat minun alleni ne, jotka nousevat minua vastaan.
40 Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх!
Sinä annat minulle viholliseni kaulan, ja minä kadotan vainoojani.
41 Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм.
He huutavat, vaan ei ole auttajaa: Herran tykö, mutta ei hän vastaa heitä.
42 І я їх зітру́, як той по́рох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу́!
Minä survon heitä niinkuin maan tomun tuulen edessä, ja heitän pois niinkuin loan kaduilta.
43 Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав!
Sinä pelastat minua riitaisesta kansasta: sinä asetat minun pakanain pääksi; se kansa, jota en minä tuntenut, palvelee minua.
44 На вістку про мене — слухня́ні мені, до мене чужи́нці підле́щуються,
Se kuultelee minua kuuliaisilla korvilla: muukalaiset lapset kieltävät minun.
45 в'януть чужи́нці і тремтять у тверди́нях своїх.
Muukalaiset lapset vaipuvat ja vapisevat siteissänsä.
46 Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасі́ння мойого звели́читься,
Herra elää, ja kiitetty olkoon minun kallioni, ja minun autuuteni Jumala olkoon ylistetty!
47 Бог, що помсти за мене дає, і що наро́ди під мене підбив,
Jumala, joka minulle koston antaa, ja vaatii kansat minun alleni;
48 що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від наси́льника!
Joka minua auttaa vihollisistani: sinä korotat myös minun niistä, jotka karkaavat minua vastaan: sinä pelastat minua väkivaltaisesta miehestä.
49 Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю!
Sentähden minä kiitän sinua, Herra, pakanain seassa, ja veisaan nimelles kiitoksen,
50 Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.
Joka suuren autuuden kuninkaallensa osoittaa, ja tekee hyvästi voidellullensa, Davidille, ja hänen siemenellensä ijankaikkisesti.
