Псалми 18
1 Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова́ цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, то він проказав: Полюблю́ Тебе, Господи, сило моя,
Til Sangmesteren. Af HERRENS Tjener David, som sang HERREN denne Sang, dengang HERREN havde frelst ham af alle hans Fjenders og af Sauls Haand.
2 Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасі́ння мого́, Він башта моя!
Han sang: HERRE, jeg har dig hjerteligt kær, min Styrke!
3 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
HERRE, min Klippe, min Borg, min Befrier, min Gud, mit Bjerg, hvortil jeg tyr, mit Skjold, mit Frelseshorn, mit Værn!
4 Тене́та смерте́льні мене оточили, і пото́ки велійяа́ла лякають мене!
Jeg paakalder HERREN, den Højlovede, og frelses fra mine Fjender.
Dødens Reb omsluttede mig, Ødelæggelsens Strømme forfærdede mig, (Sheol h7585)
6 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взива́ю, — Він почує мій голос із храму Свого́, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому́!
Dødsrigets Reb omspændte mig, Dødens Snarer faldt over mig;
7 Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву:
i min Vaande paakaldte jeg HERREN og raabte til min Gud. Han hørte min Røst fra sin Helligdom, mit Raab fandt ind til hans Ører!
8 із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього!
Da rystede Jorden og skjalv, Bjergenes Grundvolde bæved og rysted, thi hans Vrede blussede op.
9 Він небо простяг — і спустився, а хмара густа́ під ногами Його́.
Røg for ud af hans Næse, fortærende Ild af hans Mund, Gløder gnistrede fra ham.
10 Усівся Він на херувима й летів, і на ві́трових кри́лах понісся.
Han sænkede Himlen, steg ned med Skymulm under sine Fødder;
11 Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари!
baaret af Keruber fløj han, svæved paa Vindens Vinger;
12 Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.
han omgav sig med Mulm som en Bolig, mørke Vandmasser, vandfyldte Skyer.
13 І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й!
Fra Glansen foran ham for der Hagl og Ildgløder gennem hans Skyer.
14 Він послав Свої стріли, — та їх розпоро́шив, і стрі́лив Він бли́скавками, — та їх побенте́жив.
HERREN tordned fra Himlen, den Højeste lod høre sin Røst, Hagl og Ildgløder.
15 Показалися рі́чища водні, і відкри́лись осно́ви вселе́нної, — від сварі́ння Твого, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Твоїх.
Han udslynged Pile, adsplittede dem, Lyn i Mængde og skræmmede dem.
16 Він простя́г з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, —
Vandenes Bund kom til Syne, Jordens Grundvolde blottedes ved din Trusel, HERRE, for din Vredes Pust.
17 він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненави́сників, — бо сильніші від мене вони!
Han udrakte Haanden fra det høje og greb mig, drog mig op af de vældige Vande,
18 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м, —
frelste mig fra mine mægtige Fjender, fra mine Avindsmænd; de var mig for stærke.
19 і на місце розло́ге Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподо́бав мене!
Paa min Ulykkes Dag faldt de over mig, men HERREN blev mig til Værn.
20 Нехай Господь зро́бить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх,
Han førte mig ud i aabent Land, han frelste mig, thi han havde Behag i mig.
21 бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
HERREN gengældte mig efter min Retfærd, lønned mig efter mine Hænders Uskyld;
22 бо всі Його при́суди передо мною, і не відкидав я від себе Його постано́в!
thi jeg holdt mig til HERRENS Veje, svigted i Gudløshed ikke min Gud;
23 І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
hans Bud stod mig alle for Øje, hans Lov skød jeg ikke fra mig.
24 і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
Ustraffelig var jeg for ham og vogtede mig for Brøde.
25 Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному,
HERREN lønned mig efter min Retfærd, mine Hænders Uskyld, som stod ham for Øje!
26 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лукавством його,
Du viser dig from mod den fromme, retsindig mod den retsindige,
27 бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш,
du viser dig ren mod den rene og vrang mod den svigefulde.
28 бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву!
De arme giver du Frelse, hovmodiges Øjne Skam!
29 Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
Ja, min Lampe lader du lyse, HERRE, min Gud opklarer mit Mørke.
30 Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го!
Thi ved din Hjælp søndrer jeg Mure, ved min Guds Hjælp springer jeg over Volde.
31 Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
Fuldkommen er Guds Vej, lutret er HERRENS Ord. Han er et Skjold for alle, der sætter deres Lid til ham.
32 Цей Бог мене силою опереза́в, і дорогу мою учинив непорочною,
Ja, hvem er Gud uden HERREN, hvem er en Klippe uden vor Gud,
33 Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх,
den Gud, der omgjorded mig med Kraft, jævnede Vejen for mig,
34 мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
gjorde mine Fødder som Hindens og gav mig Fodfæste paa Højene,
35 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, а прави́ця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
oplærte min Haand til Krig, saa mine Arme spændte Kobberbuen!
36 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Du gav mig din Frelses Skjold, din højre støttede mig, din Nedladelse gjorde mig stor;
37 Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену́, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх, —
du skaffede Plads for mine Skridt, mine Ankler vaklede ikke.
38 я їх потрощу́, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
Jeg jog mine Fjender, indhentede dem, vendte først om, da de var gjort til intet,
39 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
slog dem ned, saa de ej kunde rejse sig, men laa faldne under min Fod.
40 Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх!
Du omgjorded mig med Kraft til Kampen, mine Modstandere tvang du i Knæ for mig;
41 Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм.
du slog mine Fjender paa Flugt, mine Avindsmænd rydded jeg af Vejen.
42 І я їх зітру́, як той по́рох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу́!
De raabte, men ingen hjalp, til HERREN, han svared dem ikke.
43 Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав!
Jeg knuste dem som Støv for Vinden, fejed dem bort som Gadeskarn.
44 На вістку про мене — слухня́ні мені, до мене чужи́нці підле́щуються,
Du friede mig af Folkekampe, du satte mig til Folkeslags Høvding; nu tjener mig ukendte Folk;
45 в'януть чужи́нці і тремтять у тверди́нях своїх.
hører de om mig, lyder de mig, Udlandets Sønner kryber for mig;
46 Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасі́ння мойого звели́читься,
Udlandets Sønner vansmægter, slæber sig frem af deres Skjul.
47 Бог, що помсти за мене дає, і що наро́ди під мене підбив,
HERREN lever, højlovet min Klippe, ophøjet være min Frelses Gud,
48 що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від наси́льника!
den Gud, som giver mig Hævn, tvinger Folkeslag under min Fod
49 Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю!
og frier mig fra mine vrede Fjender! Du ophøjer mig over mine Modstandere, fra Voldsmænd frelser du mig.
50 Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.
HERRE, derfor priser jeg dig blandt Folkene og lovsynger dit Navn, du, som kraftig hjælper din Konge og viser din Salvede Miskundhed, David og hans Æt evindelig.
