Псалми 17
1 Молитва Дави́дова.
Oye, oh Yavé, una causa justa, atiende mi clamor. Escucha mi oración hecha con labios sin engaño.
2 Від Твого лиця нехай вирок мій ви́йде, а очі Твої нехай бачать мою правоту́!
De tu Presencia proceda mi defensa. Vean tus ojos la rectitud.
3 Ти ви́пробував моє серце, навісти́в уночі, перетопи́в Ти мене, — й не знайшов чогось злого. І розду́мував я, щоб лихе з моїх уст не вихо́дило,
Tú probaste mi corazón. Me visitaste de noche, Me pasaste por el crisol y nada [inicuo] hallaste. Resolví que mi boca no cometa transgresión.
4 а в лю́дських діла́х, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.
En cuanto a las obras humanas, Con la Palabra de tus labios Me guardé de las sendas del violento.
5 Зміцняй сто́пи мої на доро́гах Твоїх, щоб кро́ки мої не хита́лися!
Mis pasos se mantuvieron en tus caminos. Mis pies no resbalarán.
6 Я кли́чу до Тебе, бо відповіси́ мені, Боже, — нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,
Oh ʼElohim, yo te invocaré, Y Tú me responderás. Inclina tu oído hacia mí y escucha mis palabras.
7 покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдає́ться до Тебе від заколо́тників проти прави́ці Твоєї.
¡Haz tus misericordias maravillosas! Tú eres Quien salvas a quienes se refugian a tu mano derecha, De los que se levantan contra ellos.
8 Хорони Ти мене, як зіни́цю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене
Guárdame como a la pupila de tus ojos, Escóndeme bajo la sombra de tus alas
9 від безбожних, що гублять мене, — смертельні мої вороги оточили мене!
De la presencia de los perversos que me oprimen, De los enemigos mortales que me rodean.
10 То́вщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундю́чно.
Protegidos están en su prosperidad. Con su boca hablan arrogancias.
11 Вороги оточили тепер наші кро́ки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю.
Ahora cercaron nuestros pasos. Fijan su mirada en echarnos a tierra,
12 Із них кожен подібний до лева, що ша́рпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті́.
Como león ansioso de desgarrar su presa, Como cachorro de león agazapado en su cueva.
13 Устань же, о Господи, — його попере́дь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,
¡Levántate, oh Yavé! ¡Hazle frente! Haz que sea derribado. Con tu espada libra mi alma del inicuo,
14 від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповня́єш їхнє че́рево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони ли́шать.
Y con tu mano, oh Yavé, de los hombres del mundo, Cuya porción está en esta vida, Cuyo vientre Tú llenas con tus tesoros. ¡Sean saciados, pues, sus hijos, Y dejen las migajas a sus nietos!
15 А я в правді побачу обли́ччя Твоє, і, збудившись, наси́чусь Твоєю подо́бою!
Yo veré tu rostro en justicia, Estaré satisfecho cuando despierte a tu semejanza.
