Псалми 17
1 Молитва Дави́дова.
Oratio David. Exaudi, Domine, justitiam meam; intende deprecationem meam. Auribus percipe orationem meam, non in labiis dolosis.
2 Від Твого лиця нехай вирок мій ви́йде, а очі Твої нехай бачать мою правоту́!
De vultu tuo judicium meum prodeat; oculi tui videant æquitates.
3 Ти ви́пробував моє серце, навісти́в уночі, перетопи́в Ти мене, — й не знайшов чогось злого. І розду́мував я, щоб лихе з моїх уст не вихо́дило,
Probasti cor meum, et visitasti nocte; igne me examinasti, et non est inventa in me iniquitas.
4 а в лю́дських діла́х, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.
Ut non loquatur os meum opera hominum: propter verba labiorum tuorum, ego custodivi vias duras.
5 Зміцняй сто́пи мої на доро́гах Твоїх, щоб кро́ки мої не хита́лися!
Perfice gressus meos in semitis tuis, ut non moveantur vestigia mea.
6 Я кли́чу до Тебе, бо відповіси́ мені, Боже, — нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,
Ego clamavi, quoniam exaudisti me, Deus; inclina aurem tuam mihi, et exaudi verba mea.
7 покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдає́ться до Тебе від заколо́тників проти прави́ці Твоєї.
Mirifica misericordias tuas, qui salvos facis sperantes in te.
8 Хорони Ти мене, як зіни́цю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене
A resistentibus dexteræ tuæ custodi me ut pupillam oculi. Sub umbra alarum tuarum protege me
9 від безбожних, що гублять мене, — смертельні мої вороги оточили мене!
a facie impiorum qui me afflixerunt. Inimici mei animam meam circumdederunt;
10 То́вщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундю́чно.
adipem suum concluserunt: os eorum locutum est superbiam.
11 Вороги оточили тепер наші кро́ки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю.
Projicientes me nunc circumdederunt me; oculos suos statuerunt declinare in terram.
12 Із них кожен подібний до лева, що ша́рпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті́.
Susceperunt me sicut leo paratus ad prædam, et sicut catulus leonis habitans in abditis.
13 Устань же, о Господи, — його попере́дь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,
Exsurge, Domine: præveni eum, et supplanta eum: eripe animam meam ab impio; frameam tuam
14 від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповня́єш їхнє че́рево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони ли́шать.
ab inimicis manus tuæ. Domine, a paucis de terra divide eos in vita eorum; de absconditis tuis adimpletus est venter eorum. Saturati sunt filiis, et dimiserunt reliquias suas parvulis suis.
15 А я в правді побачу обли́ччя Твоє, і, збудившись, наси́чусь Твоєю подо́бою!
Ego autem in justitia apparebo conspectui tuo; satiabor cum apparuerit gloria tua.
