Псалми 17
1 Молитва Дави́дова.
Prière de David. Éternel, écoute la justice, prête l'oreille à ma plainte, entends, quand je te prie d'une bouche sans feinte!
2 Від Твого лиця нехай вирок мій ви́йде, а очі Твої нехай бачать мою правоту́!
Que ma cause paraisse devant toi: tes yeux discernent la droiture.
3 Ти ви́пробував моє серце, навісти́в уночі, перетопи́в Ти мене, — й не знайшов чогось злого. І розду́мував я, щоб лихе з моїх уст не вихо́дило,
Sonde mon cœur, visite-moi la nuit; éprouve-moi, tu ne trouveras rien; ma pensée ne va pas plus loin que ma parole.
4 а в лю́дських діла́х, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.
En face des œuvres des hommes, aidé de ta parole, j'évitai les sentiers des pervers.
5 Зміцняй сто́пи мої на доро́гах Твоїх, щоб кро́ки мої не хита́лися!
Maintiens mes pas dans tes ornières, afin que mes pieds ne bronchent pas!
6 Я кли́чу до Тебе, бо відповіси́ мені, Боже, — нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,
Je t'invoque, car tu m'exauceras, ô Dieu! penche vers moi ton oreille, écoute mon discours!
7 покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдає́ться до Тебе від заколо́тників проти прави́ці Твоєї.
Signale ta bonté, toi qui de ta droite, sauves le fidèle de ceux qui l'assaillent!
8 Хорони Ти мене, як зіни́цю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене
Garde-moi, comme la prunelle chère à ton œil, et me cache à l'ombre de tes ailes,
9 від безбожних, що гублять мене, — смертельні мої вороги оточили мене!
contre les impies qui m'attaquent, contre les mortels ennemis qui m'enveloppent.
10 То́вщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундю́чно.
Ils ont fermé leur cœur endurci, et ils tiennent de leur bouche des propos altiers.
11 Вороги оточили тепер наші кро́ки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю.
A tous nos pas maintenant ils nous assiègent, de leurs yeux ils visent à nous terrasser;
12 Із них кожен подібний до лева, що ша́рпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті́.
pareils au lion avide d'une proie, au jeune lion tapi en embuscade.
13 Устань же, о Господи, — його попере́дь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,
Lève-toi, Éternel, préviens-les, terrasse-les! Sauve-moi par ton épée des méchants,
14 від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповня́єш їхнє че́рево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони ли́шать.
par ta main, Éternel, des hommes, des hommes de ce monde! Ils ont leur lot dans la vie, et tu remplis leur sein de trésors: leurs fils s'en rassasient, et laissent leur superflu à leurs enfants.
15 А я в правді побачу обли́ччя Твоє, і, збудившись, наси́чусь Твоєю подо́бою!
Mais pour moi, la justice me fera voir ta face, et, à mon réveil, je me rassasierai de ton image.
