< Псалми 17 >

1 Молитва Дави́дова.
Prière de David. Éternel! Écoute la droiture, sois attentif à mes cris, Prête l’oreille à ma prière faite avec des lèvres sans tromperie!
2 Від Твого лиця нехай вирок мій ви́йде, а очі Твої нехай бачать мою правоту́!
Que ma justice paraisse devant ta face, Que tes yeux contemplent mon intégrité!
3 Ти ви́пробував моє серце, навісти́в уночі, перетопи́в Ти мене, — й не знайшов чогось злого. І розду́мував я, щоб лихе з моїх уст не вихо́дило,
Si tu sondes mon cœur, si tu le visites la nuit, Si tu m’éprouves, tu ne trouveras rien: Ma pensée n’est pas autre que ce qui sort de ma bouche.
4 а в лю́дських діла́х, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.
A la vue des actions des hommes, fidèle à la parole de tes lèvres, Je me tiens en garde contre la voie des violents;
5 Зміцняй сто́пи мої на доро́гах Твоїх, щоб кро́ки мої не хита́лися!
Mes pas sont fermes dans tes sentiers, Mes pieds ne chancellent point.
6 Я кли́чу до Тебе, бо відповіси́ мені, Боже, — нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,
Je t’invoque, car tu m’exauces, ô Dieu! Incline vers moi ton oreille, écoute ma parole!
7 покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдає́ться до Тебе від заколо́тників проти прави́ці Твоєї.
Signale ta bonté, toi qui sauves ceux qui cherchent un refuge, Et qui par ta droite les délivres de leurs adversaires!
8 Хорони Ти мене, як зіни́цю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене
Garde-moi comme la prunelle de l’œil; Protège-moi, à l’ombre de tes ailes,
9 від безбожних, що гублять мене, — смертельні мої вороги оточили мене!
Contre les méchants qui me persécutent, Contre mes ennemis acharnés qui m’enveloppent.
10 То́вщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундю́чно.
Ils ferment leurs entrailles, Ils ont à la bouche des paroles hautaines.
11 Вороги оточили тепер наші кро́ки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю.
Ils sont sur nos pas, déjà ils nous entourent, Ils nous épient pour nous terrasser.
12 Із них кожен подібний до лева, що ша́рпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті́.
On dirait un lion avide de déchirer, Un lionceau aux aguets dans son repaire.
13 Устань же, о Господи, — його попере́дь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,
Lève-toi, Éternel, marche à sa rencontre, renverse-le! Délivre-moi du méchant par ton glaive!
14 від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповня́єш їхнє че́рево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони ли́шать.
Délivre-moi des hommes par ta main, Éternel, des hommes de ce monde! Leur part est dans la vie, Et tu remplis leur ventre de tes biens; Leurs enfants sont rassasiés, Et ils laissent leur superflu à leurs petits-enfants.
15 А я в правді побачу обли́ччя Твоє, і, збудившись, наси́чусь Твоєю подо́бою!
Pour moi, dans mon innocence, je verrai ta face; Dès le réveil, je me rassasierai de ton image.

< Псалми 17 >