Псалми 17
1 Молитва Дави́дова.
Prière de David. Yahweh, entends la justice, écoute mon cri; prête l'oreille à ma prière, qui n'est pas proférée par des lèvres trompeuses.
2 Від Твого лиця нехай вирок мій ви́йде, а очі Твої нехай бачать мою правоту́!
Que mon jugement sorte de ta face, que tes yeux regardent l'équité!
3 Ти ви́пробував моє серце, навісти́в уночі, перетопи́в Ти мене, — й не знайшов чогось злого. І розду́мував я, щоб лихе з моїх уст не вихо́дило,
Tu as éprouvé mon cœur, tu l'as visité la nuit, tu m'as mis dans le creuset: tu ne trouves rien. Avec ma pensée ma bouche n'est pas en désaccord.
4 а в лю́дських діла́х, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.
Quant aux actions de l'homme, fidèle à la parole de tes lèvres, j'ai pris garde aux voies des violents.
5 Зміцняй сто́пи мої на доро́гах Твоїх, щоб кро́ки мої не хита́лися!
Mes pas se sont attachés à tes sentiers, et mes pieds n'ont pas chancelé.
6 Я кли́чу до Тебе, бо відповіси́ мені, Боже, — нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,
Je t'invoque, car tu m'exauces, ô Dieu; incline vers moi ton oreille, écoute ma prière.
7 покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдає́ться до Тебе від заколо́тників проти прави́ці Твоєї.
Signale ta bonté, toi qui sauves ceux qui se réfugient dans ta droite contre leurs adversaires.
8 Хорони Ти мене, як зіни́цю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене
Garde-moi comme la prunelle de l'œil; à l'ombre de tes ailes mets-moi à couvert;
9 від безбожних, що гублять мене, — смертельні мої вороги оточили мене!
des impies qui me persécutent, des ennemis mortels qui m'entourent.
10 То́вщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундю́чно.
Ils ferment leurs entrailles à la pitié, ils ont à la bouche des paroles hautaines.
11 Вороги оточили тепер наші кро́ки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю.
Ils sont sur nos pas, ils nous entourent, ils nous épient pour nous renverser par terre.
12 Із них кожен подібний до лева, що ша́рпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті́.
Ils ressemblent au lion avide de dévorer, au lionceau campé dans son fourré.
13 Устань же, о Господи, — його попере́дь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,
Lève-toi, Yahweh, marche à sa rencontre, terrasse-le, délivre mon âme du méchant par ton glaive,
14 від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповня́єш їхнє че́рево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони ли́шать.
des hommes par ta main, de ces hommes du siècle dont la part est dans la vie présente, dont tu remplis le ventre de tes trésors, qui sont rassasiés de fils, et laissent leur superflu à leurs petits-fils.
15 А я в правді побачу обли́ччя Твоє, і, збудившись, наси́чусь Твоєю подо́бою!
Pour moi, dans mon innocence je contemplerai ta face; à mon réveil, je me rassasierai de ton image.
