Псалми 17
1 Молитва Дави́дова.
A Prayer of David. Hear the right, O LORD, attend unto my cry; give ear unto my prayer, that goeth not out of feigned lips.
2 Від Твого лиця нехай вирок мій ви́йде, а очі Твої нехай бачать мою правоту́!
Let my sentence come forth from thy presence; let thine eyes look upon equity.
3 Ти ви́пробував моє серце, навісти́в уночі, перетопи́в Ти мене, — й не знайшов чогось злого. І розду́мував я, щоб лихе з моїх уст не вихо́дило,
Thou hast proved mine heart; thou hast visited me in the night; thou hast tried me, and findest nothing; I am purposed that my mouth shall not transgress.
4 а в лю́дських діла́х, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.
As for the works of men, by the word of thy lips I have kept me from the ways of the violent.
5 Зміцняй сто́пи мої на доро́гах Твоїх, щоб кро́ки мої не хита́лися!
My steps have held fast to thy paths, my feet have not slipped.
6 Я кли́чу до Тебе, бо відповіси́ мені, Боже, — нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,
I have called upon thee, for thou wilt answer me, O God: incline thine ear unto me, [and] hear my speech.
7 покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдає́ться до Тебе від заколо́тників проти прави́ці Твоєї.
Shew thy marvelous lovingkindness, O thou that savest them which put their trust [in thee] from those that rise up [against them], by thy right hand.
8 Хорони Ти мене, як зіни́цю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене
Keep me as the apple of the eye, hide me under the shadow of thy wings,
9 від безбожних, що гублять мене, — смертельні мої вороги оточили мене!
From the wicked that spoil me, my deadly enemies, that compass me about.
10 То́вщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундю́чно.
They are enclosed in their own fat: with their mouth they speak proudly.
11 Вороги оточили тепер наші кро́ки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю.
They have now compassed us in our steps: they set their eyes to cast [us] down to the earth.
12 Із них кожен подібний до лева, що ша́рпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті́.
He is like a lion that is greedy of his prey, and as it were a young lion lurking in secret places.
13 Устань же, о Господи, — його попере́дь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,
Arise, O LORD, confront him, cast him down: deliver my soul from the wicked by thy sword;
14 від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповня́єш їхнє че́рево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони ли́шать.
From men, by thy hand, O LORD, from men of the world, whose portion is in [this] life, and whose belly thou fillest with thy treasure: they are satisfied with children, and leave the rest of their substance to their babes.
15 А я в правді побачу обли́ччя Твоє, і, збудившись, наси́чусь Твоєю подо́бою!
As for me, I shall behold thy face in righteousness: I shall be satisfied, when I awake, with thy likeness.
