Псалми 17
1 Молитва Дави́дова.
A prayer of David. Listen, O Lord, to my innocence; attend to my piercing cry. Give heed to my prayer out of lips unfeigned.
2 Від Твого лиця нехай вирок мій ви́йде, а очі Твої нехай бачать мою правоту́!
Let my vindication come from you, your eyes see the truth.
3 Ти ви́пробував моє серце, навісти́в уночі, перетопи́в Ти мене, — й не знайшов чогось злого. І розду́мував я, щоб лихе з моїх уст не вихо́дило,
When you test my heart when you visit at night, and assay me like silver – you can find no evil. I am determined that my mouth should not lie.
4 а в лю́дських діла́х, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.
I gave earnest heed to the words of your lips.
5 Зміцняй сто́пи мої на доро́гах Твоїх, щоб кро́ки мої не хита́лися!
My steps have held fast to the paths of your precepts and in your tracks have my feet never stumbled.
6 Я кли́чу до Тебе, бо відповіси́ мені, Боже, — нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,
So I call you, O God, with assurance of answer; bend down your ear to me, hear what I say.
7 покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдає́ться до Тебе від заколо́тників проти прави́ці Твоєї.
Show your marvellous love, you who save from enemies those who take refuge at your right hand.
8 Хорони Ти мене, як зіни́цю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене
Keep me as the apple of the eye, hide me in the shelter of your wings.
9 від безбожних, що гублять мене, — смертельні мої вороги оточили мене!
From wicked people who do me violence, from deadly foes who crowd around me.
10 То́вщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундю́чно.
They have closed their hearts to pity, the words of their mouths are haughty.
11 Вороги оточили тепер наші кро́ки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю.
Now they dog us at every step, keenly watching, to hurl us to the ground,
12 Із них кожен подібний до лева, що ша́рпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті́.
like a lion, longing to tear, like a young lion, lurking in secret.
13 Устань же, о Господи, — його попере́дь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,
Arise, Lord, face them and fell them. By your sword set me free from the wicked,
14 від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповня́єш їхнє че́рево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони ли́шать.
by your hand, O Lord, from those – whose portion of life is but of this world. But let your treasured ones have food in plenty may their children be full and their children satisfied.
15 А я в правді побачу обли́ччя Твоє, і, збудившись, наси́чусь Твоєю подо́бою!
In my innocence I will see your face, awake I am filled with a vision of you.
