Псалми 17
1 Молитва Дави́дова.
Hear the right, O LORD, attend unto my cry, give ear unto my prayer, that goes not out of feigned lips.
2 Від Твого лиця нехай вирок мій ви́йде, а очі Твої нехай бачать мою правоту́!
Let my sentence come forth from your presence; let your eyes behold the things that are equal.
3 Ти ви́пробував моє серце, навісти́в уночі, перетопи́в Ти мене, — й не знайшов чогось злого. І розду́мував я, щоб лихе з моїх уст не вихо́дило,
You have proved mine heart; you have visited me in the night; you have tried me, and shall find nothing; I am purposed that my mouth shall not transgress.
4 а в лю́дських діла́х, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.
Concerning the works of men, by the word of your lips I have kept me from the paths of the destroyer.
5 Зміцняй сто́пи мої на доро́гах Твоїх, щоб кро́ки мої не хита́лися!
Hold up my activities in your paths, that my footsteps slip not.
6 Я кли́чу до Тебе, бо відповіси́ мені, Боже, — нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,
I have called upon you, for you will hear me, O God: incline your ear unto me, and hear my speech.
7 покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдає́ться до Тебе від заколо́тників проти прави́ці Твоєї.
Show your marvellous loving kindness, O you that save by your right hand them which put their trust in you from those that rise up against them.
8 Хорони Ти мене, як зіни́цю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене
Keep me as the apple of the eye, hide me under the shadow of your wings,
9 від безбожних, що гублять мене, — смертельні мої вороги оточили мене!
From the wicked that oppress me, from my deadly enemies, who compass me about.
10 То́вщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундю́чно.
They are enclosed in their own fat: with their mouth they speak proudly.
11 Вороги оточили тепер наші кро́ки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю.
They have now compassed us in our steps: they have set their eyes bowing down to the earth;
12 Із них кожен подібний до лева, що ша́рпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті́.
Like a lion that is greedy of his prey, and as it were a young lion lurking in secret places.
13 Устань же, о Господи, — його попере́дь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,
Arise, O LORD, disappoint him, cast him down: deliver my soul from the wicked, which is your sword:
14 від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповня́єш їхнє че́рево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони ли́шать.
From men which are your hand, O LORD, from men of the world, which have their portion in this life, and whose belly you fill with your hid treasure: they are full of children, and leave the rest of their substance to their babes.
15 А я в правді побачу обли́ччя Твоє, і, збудившись, наси́чусь Твоєю подо́бою!
As for me, I will behold your face in righteousness: I shall be satisfied, when I awake, with your likeness.
