Псалми 147
1 Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
Hemdusana! Yahni medhiyilenglar! Berheq, bundaq qilish shérindur; Xudayimizni küylenglar! Medhiye oqush insan’gha yarishidu.
2 Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
Perwerdigar Yérusalémni bina qilmaqta; Israilning sürgün qilin’ghanlirini U yighip kélidu;
3 Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
U köngli sunuqlarni dawalaydu; Ularning yarilirini tangidu.
4 вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
U yultuzlarning sanini sanaydu; Ularning hemmisige bir-birlep isim qoyidu.
5 Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
Ulughdur Rebbimiz, zor qudretliktur; Uning chüshinishi cheksizdur.
6 Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
Perwerdigar yawash möminlerni yölep kötüridu; Rezillerni yergiche töwen qilidu.
7 Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
Perwerdigargha teshekkürler bilen naxsha éytinglar; Küylerni chiltargha tengshep éytinglar!
8 Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
U asmanni bulutlar bilen qaplitidu, Zémin’gha yamghurni békitidu, Taghlarda ot-chöplerni östüridu;
9 худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
Mallargha ozuq, Tagh qaghisining chüjiliri zarlighanda, ulargha ozuq béridu;
10 Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
At küchidin U zoq almaydu; Ademning chebdes putlirini xursenlik dep bilmeydu;
11 Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
Perwerdigar belki Özidin eyminidighanlarni, Özining özgermes muhebbitige ümid baghlighanlarni xursenlik dep bilidu.
12 Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
Perwerdigarni maxtanglar, i Yérusalém; Xudayingni medhiyile, i Zion.
13 бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
Chünki U derwaziliringning taqaqlirini mehkem qilidu; Séningde turuwatqan perzentliringge bext-beriket berdi.
14 чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
U chet-chégraliringda aram-tinchliq yürgüzidu, Séni bughdayning ésili bilen qanaetlendüridu.
15 посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
U Öz emr-bésharetlirini yer yüzige ewetidu; Uning söz-kalami intayin téz yügüridu.
16 Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
U aq qarni yungdek béridu, Qirawni küllerdek tarqitidu.
17 Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
Uning muzini nan uwaqliridek qilip parchiliwétidu; Uning soghuqi aldida kim turalisun?
18 Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
U sözini ewetip, ularni éritidu; Uning shamilini chiqirip, sularni aqquzidu.
19 Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
U Öz söz-kalamini Yaqupqa, Belgilimilirini hem hökümlirini Israilgha ayan qilidu;
20 для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
U bashqa héchbir elge mundaq muamile qilmighandur; Uning hökümlirini bolsa, ular bilip baqqan emes. Hemdusana!
