Псалми 147
1 Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
Hvalite Gospoda, kajti dobro je peti hvalnice našemu Bogu, kajti to je prijetno in hvala je ljubka.
2 Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
Gospod je zgradil Jeruzalem; skupaj zbira Izraelove pregnance.
3 Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
Ozdravlja potrte v srcu in povezuje njihove rane.
4 вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
Šteje število zvezd, vse jih kliče po njihovih imenih.
5 Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
Velik je naš Gospod in zelo močan, njegovo razumevanje je neskončno.
6 Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
Gospod dviguje krotke; zlobne podira k tlom.
7 Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
Pojte Gospodu z zahvaljevanjem, našemu Bogu pojte hvalo na harfo,
8 Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
ki nebo pokriva z oblaki, ki za zemljo pripravlja dež, ki daje travi, da raste po gorah.
9 худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
On daje živali njeno hrano in mladim krokarjem, ki kličejo.
10 Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
Ne razveseljuje se v moči konja. Ne veseli se človeških nog.
11 Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
Gospod se veseli tistih, ki se ga bojijo, tistih, ki upajo v njegovo usmiljenje.
12 Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
Hvali Gospoda, oh Jeruzalem, hvali svojega Boga, oh Sion.
13 бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
Kajti utrjuje zapahe tvojih velikih vrat, tvoje otroke je blagoslovil znotraj tebe.
14 чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
Na tvojih mejah daje mir in te nasičuje z najodličnejšo pšenico.
15 посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
Svojo zapoved pošilja na zemljo; njegova beseda teče zelo naglo.
16 Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
Sneg daje kakor volno, slano razsiplje kakor pepel.
17 Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
Svoj led meče kakor koščke; kdo lahko obstane pred njegovim mrazom?
18 Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
Razpošilja svojo besedo in jih topi; svojemu vetru povzroča, da piha in vodam, [da] tečejo.
19 Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
Svojo besedo kaže Jakobu, svoje zakone in svoje sodbe Izraelu.
20 для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
Z nobenim narodom ni tako postopal in glede njegovih sodb, jih oni niso spoznali. Hvalite Gospoda.
