Псалми 147
1 Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
Лэудаць пе Домнул! Кэч есте фрумос сэ лэудэм пе Думнезеул ностру, кэч есте плэкут ши се кувине сэ-Л лэудэм.
2 Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
Домнул зидеште ярэшь Иерусалимул, стрынӂе пе сургюниций луй Исраел,
3 Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
тэмэдуеште пе чей ку инима здробитэ ши ле лягэ рэниле.
4 вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
Ел сокотеште нумэрул стелелор ши ле дэ нуме ла тоате.
5 Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
Маре есте Домнул ностру ши путерник прин тэрия Луй, причеперя Луй есте фэрэ марӂинь.
6 Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
Домнул сприжинэ пе чей ненорочиць ши добоарэ пе чей рэй ла пэмынт.
7 Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
Кынтаць Домнулуй ку мулцумирь, лэудаць пе Думнезеул ностру ку харпа!
8 Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
Ел акоперэ черул ку норь, прегэтеште плоая пентру пэмынт ши фаче сэ рэсарэ ярба пе мунць.
9 худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
Ел дэ хранэ вителор ши пуилор корбулуй кынд стригэ.
10 Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
Ну де путеря калулуй Се букурэ Ел, ну-Шь гэсеште плэчеря ын пичоареле омулуй.
11 Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
Домнул юбеште пе чей че се тем де Ел, пе чей че нэдэждуеск ын бунэтатя Луй.
12 Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
Лаудэ пе Домнул, Иерусалиме, лаудэ пе Думнезеул тэу, Сиоане!
13 бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
Кэч Ел ынтэреште зэвоареле порцилор, Ел бинекувынтязэ пе фиий тэй ын мижлокул тэу;
14 чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
Ел дэ паче цинутулуй тэу ши те сатурэ ку чел май бун грыу.
15 посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
Ел Ышь тримите порунчиле пе пэмынт, Кувынтул Луй аляргэ ку юцялэ маре.
16 Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
Ел дэ зэпада ка лына, Ел пресарэ брума албэ ка ченуша.
17 Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
Ел Ышь азвырле гяца ын букэць: чине поате ста ынаинтя фригулуй Сэу?
18 Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
Ел Ышь тримите Кувынтул Сэу ши ле топеште; пуне сэ суфле вынтул Луй, ши апеле кург.
19 Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
Ел дескоперэ луй Иаков Кувынтул Сэу, луй Исраел, леӂиле ши порунчиле Сале.
20 для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
Ел н-а лукрат аша ку тоате нямуриле ши еле ну куноск порунчиле Луй. Лэудаць пе Домнул!
