Псалми 147
1 Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
Louvai ao SENHOR, porque é bom cantar louvores ao nosso Deus; porque agradável e merecido [é] o louvor.
2 Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
O SENHOR edifica a Jerusalém; [e] ajunta os dispersos de Israel.
3 Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
Ele sara aos de coração partido, e os cura de suas dores.
4 вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
Ele conta o número das estrelas; chama todas elas pelos seus nomes.
5 Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
O nosso Senhor é grande e muito poderoso; seu entendimento é incomensurável.
6 Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
O SENHOR levanta aos mansos; [e] abate aos perversos até a terra.
7 Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
Cantai ao SENHOR em agradecimento; cantai louvores ao nosso Deus com harpa.
8 Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
Ele que cobre o céu com nuvens, que prepara chuva para a terra, que faz os montes produzirem erva;
9 худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
Que dá ao gado seu pasto; e [também] aos filhos dos corvos, quando clamam.
10 Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
Ele não se agrada da força do cavalo, nem se contenta com as pernas do homem.
11 Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
O SENHOR se agrada dos que o temem, daqueles que esperam por sua bondade.
12 Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
Louva, Jerusalém, ao SENHOR; celebra ao teu Deus, ó Sião.
13 бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
Porque ele fortifica os ferrolhos de tuas portas; ele abençoa a teus filhos dentro de ti.
14 чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
[Ele é] o que dá paz às tuas fronteiras; e te farta com o melhor trigo;
15 посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
Que envia sua ordem à terra; sua palavra corre velozmente.
16 Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
Que dá a neve como a lã; espalha a geada como a cinza.
17 Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
Que lança seu gelo [em] pedaços; quem pode subsistir ao seu frio?
18 Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
Ele manda sua palavra, e os faz derreter; faz soprar seu vento, [e] escorrem-se as águas.
19 Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
Ele declara suas palavras a Jacó; e seus estatutos e seus juízos a Israel.
20 для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
Ele não fez assim a nenhuma [outra] nação; [e] não conhecem os juízos [dele]. Louvai ao SENHOR.
