Псалми 147
1 Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
Louvai ao Senhor, porque é bom cantar louvores ao nosso Deus, porque é agradável; decoroso é o louvor.
2 Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
O Senhor edifica a Jerusalém, congrega os dispersos de Israel.
3 Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
Sara os quebrantados de coração, e lhes ata as suas feridas.
4 вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
Conta o número das estrelas, chama-as a todas pelos seus nomes.
5 Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
Grande é o nosso Senhor, e de grande poder; o seu entendimento é infinito.
6 Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
O Senhor eleva os humildes, e abate os ímpios até à terra.
7 Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
Cantai ao Senhor em ação de graça; cantai louvores ao nosso Deus sobre a harpa.
8 Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
Ele é o que cobre o céu de nuvens, o que prepara a chuva para a terra, e o que faz produzir erva sobre os montes.
9 худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
O que dá aos animais o seu sustento, e aos filhos dos corvos, quando clamam.
10 Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
Não se deleita na força do cavalo, nem se compraz nas pernas do varão.
11 Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
O Senhor se agrada dos que o temem e dos que esperam na sua misericórdia.
12 Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
Louva, ó Jerusalém, ao Senhor; louva, ó Sião, ao teu Deus.
13 бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
Porque fortaleceu os ferrolhos das tuas portas; abençôa aos teus filhos dentro de ti.
14 чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
Ele é o que põe em paz os teus termos, e da flôr da farinha te farta.
15 посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
O que envia o seu mandamento à terra, a sua palavra corre velozmente.
16 Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
O que dá a neve como lã, esparge a geada como cinza.
17 Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
O que lança o seu gelo em pedaços; quem pode resistir ao seu frio?
18 Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
Manda a sua palavra, e os faz derreter; faz soprar o vento, e correm as águas.
19 Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
Mostra a sua palavra a Jacob, os seus estatutos e os seus juízos a Israel.
20 для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
Não fez assim a nenhuma outra nação; e, enquanto aos seus juízos, não os conhecem. louvai ao Senhor.
