Псалми 147
1 Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
Chwalcie PANA, bo dobrze [jest] śpiewać naszemu Bogu; jest [to] bowiem miłe i piękna jest chwała.
2 Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
PAN buduje Jeruzalem [i] gromadzi rozproszonych Izraela.
3 Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
On uzdrawia skruszonych w sercu i opatruje ich rany.
4 вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
On liczy gwiazdy, nazywa każdą z nich po imieniu.
5 Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
Wielki [jest] nasz Pan i zasobny w moc; jego mądrość jest niezmierzona.
6 Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
PAN podnosi pokornych, [a] niegodziwych poniża aż do ziemi.
7 Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
Śpiewajcie PANU z dziękczynieniem; śpiewajcie naszemu Bogu przy dźwiękach harfy;
8 Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
Który okrywa niebiosa obłokami [i] przygotowuje deszcz dla ziemi; który sprawia, że trawa rośnie na górach;
9 худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
Który daje pokarm bydłu i młodym krukom wołającym [do niego].
10 Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
Nie lubuje się w mocy konia ani nie ma upodobania w goleniach mężczyzny.
11 Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
PAN ma upodobanie w tych, którzy się go boją, którzy ufają jego miłosierdziu.
12 Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
Chwal PANA, Jeruzalem; chwal swego Boga, Syjonie.
13 бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
On bowiem umacnia zasuwy twoich bram i błogosławi synów twoich pośród ciebie.
14 чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
Zapewnia pokój w twoich granicach i syci cię najwyborniejszą pszenicą.
15 посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
On wysyła swój rozkaz na ziemię; szybko biegnie jego słowo.
16 Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
On daje śnieg jak wełnę, rozsypuje szron jak popiół.
17 Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
Rzuca swój lód jak okruchy; któż ostoi się przed jego zimnem?
18 Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
Posyła swoje słowo i [lody] topnieją; wionie swym wiatrem i wody spływają.
19 Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
Oznajmia swe słowo Jakubowi, swe prawa i sądy Izraelowi.
20 для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
Nie uczynił tak żadnemu narodowi, nie poznali jego sądów. Alleluja.
