Псалми 147
1 Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
Alleluja. Laudate Dominum, quoniam bonus est psalmus; Deo nostro sit jucunda, decoraque laudatio.
2 Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
Ædificans Jerusalem Dominus, dispersiones Israëlis congregabit:
3 Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
qui sanat contritos corde, et alligat contritiones eorum;
4 вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
qui numerat multitudinem stellarum, et omnibus eis nomina vocat.
5 Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
Magnus Dominus noster, et magna virtus ejus, et sapientiæ ejus non est numerus.
6 Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
Suscipiens mansuetos Dominus; humilians autem peccatores usque ad terram.
7 Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
Præcinite Domino in confessione; psallite Deo nostro in cithara.
8 Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
Qui operit cælum nubibus, et parat terræ pluviam; qui producit in montibus fœnum, et herbam servituti hominum;
9 худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
qui dat jumentis escam ipsorum, et pullis corvorum invocantibus eum.
10 Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
Non in fortitudine equi voluntatem habebit, nec in tibiis viri beneplacitum erit ei.
11 Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
Beneplacitum est Domino super timentes eum, et in eis qui sperant super misericordia ejus.
12 Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
Alleluja. Lauda, Jerusalem, Dominum; lauda Deum tuum, Sion.
13 бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
Quoniam confortavit seras portarum tuarum; benedixit filiis tuis in te.
14 чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
Qui posuit fines tuos pacem, et adipe frumenti satiat te.
15 посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
Qui emittit eloquium suum terræ: velociter currit sermo ejus.
16 Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
Qui dat nivem sicut lanam; nebulam sicut cinerem spargit.
17 Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
Mittit crystallum suam sicut buccellas: ante faciem frigoris ejus quis sustinebit?
18 Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
Emittet verbum suum, et liquefaciet ea; flabit spiritus ejus, et fluent aquæ.
19 Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
Qui annuntiat verbum suum Jacob, justitias et judicia sua Israël.
20 для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
Non fecit taliter omni nationi, et judicia sua non manifestavit eis. Alleluja.
