Псалми 147
1 Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
Alleluia. Laudate Dominum quoniam bonus est psalmus: Deo nostro sit iucunda, decoraque laudatio.
2 Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
Ædificans Ierusalem Dominus: dispersiones Israelis congregabit.
3 Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
Qui sanat contritos corde: et alligat contritiones eorum.
4 вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
Qui numerat multitudinem stellarum: et omnibus eis nomina vocat.
5 Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
Magnus Dominus noster, et magna virtus eius: et sapientiæ eius non est numerus.
6 Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
Suscipiens mansuetos Dominus: humilians autem peccatores usque ad terram.
7 Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
Præcinite Domino in confessione: psallite Deo nostro in cithara.
8 Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
Qui operit cælum nubibus: et parat terræ pluviam. Qui producit in montibus fœnum: et herbam servituti hominum.
9 худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
Qui dat iumentis escam ipsorum: et pullis corvorum invocantibus eum.
10 Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
Non in fortitudine equi voluntatem habebit: nec in tibiis viri beneplacitum erit ei.
11 Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
Beneplacitum est Domino super timentes eum: et in eis, qui sperant super misericordia eius.
12 Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
Alleluia. Lauda Ierusalem Dominum: lauda Deum tuum Sion.
13 бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
Quoniam confortavit seras portarum tuarum: benedixit filiis tuis in te.
14 чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
Qui posuit fines tuos pacem: et adipe frumenti satiat te.
15 посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
Qui emittit eloquium suum terræ: velociter currit sermo eius.
16 Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
Qui dat nivem sicut lanam: nebulam sicut cinerem spargit,
17 Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
Mittit crystallum suum sicut buccellas: ante faciem frigoris eius quis sustinebit?
18 Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
Emittet verbum suum, et liquefaciet ea: flabit spiritus eius, et fluent aquæ.
19 Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
Qui annunciat verbum suum Iacob: iustitias, et iudicia sua Israel.
20 для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
Non fecit taliter omni nationi: et iudicia sua non manifestavit eis. Alleluia.
