Псалми 147
1 Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
Lodate l’Eterno, perché è cosa buona salmeggiare al nostro Dio; perché è cosa dolce, e la lode è convenevole.
2 Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
L’Eterno edifica Gerusalemme, raccoglie i dispersi d’Israele;
3 Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
egli guarisce chi ha il cuor rotto, e fascia le loro piaghe.
4 вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
Egli conta il numero delle stelle, le chiama tutte per nome.
5 Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
Grande è il Signor nostro, e immenso è il suo potere; la sua intelligenza è infinita.
6 Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
L’Eterno sostiene gli umili, ma abbatte gli empi fino a terra.
7 Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
Cantate all’Eterno inni di lode, salmeggiate con la cetra all’Iddio nostro,
8 Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
che cuopre il cielo di nuvole, prepara la pioggia per la terra, e fa germogliare l’erba sui monti.
9 худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
Egli dà la pastura al bestiame e ai piccini dei corvi che gridano.
10 Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
Egli non si compiace della forza del cavallo, non prende piacere nelle gambe dell’uomo.
11 Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
L’Eterno prende piacere in quelli che lo temono, in quelli che sperano nella sua benignità.
12 Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
Celebra l’Eterno, o Gerusalemme! Loda il tuo Dio, o Sion!
13 бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
Perch’egli ha rinforzato le sbarre delle tue porte, ha benedetto i tuoi figliuoli in mezzo a te.
14 чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
Egli mantiene la pace entro i tuoi confini, ti sazia col frumento più fino.
15 посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
Egli manda i suoi ordini sulla terra, la sua parola corre velocissima.
16 Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
Egli dà la neve a guisa di lana, sparge la brina a guisa di cenere.
17 Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
Egli getta il suo ghiaccio come a pezzi; e chi può reggere dinanzi al suo freddo?
18 Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
Egli manda la sua parola e li fa struggere; fa soffiare il suo vento e le acque corrono.
19 Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
Egli fa conoscere la sua parola a Giacobbe, i suoi statuti e i suoi decreti a Israele.
20 для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
Egli non ha fatto così con tutte le nazioni; e i suoi decreti esse non li conoscono. Alleluia.
