Псалми 147
1 Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
Lodate il Signore: è bello cantare al nostro Dio, dolce è lodarlo come a lui conviene. Alleluia.
2 Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
Il Signore ricostruisce Gerusalemme, raduna i dispersi d'Israele.
3 Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
Risana i cuori affranti e fascia le loro ferite;
4 вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
egli conta il numero delle stelle e chiama ciascuna per nome.
5 Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
Grande è il Signore, onnipotente, la sua sapienza non ha confini.
6 Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
Il Signore sostiene gli umili ma abbassa fino a terra gli empi.
7 Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
Cantate al Signore un canto di grazie, intonate sulla cetra inni al nostro Dio.
8 Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
Egli copre il cielo di nubi, prepara la pioggia per la terra, fa germogliare l'erba sui monti.
9 худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
Provvede il cibo al bestiame, ai piccoli del corvo che gridano a lui.
10 Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
Non fa conto del vigore del cavallo, non apprezza l'agile corsa dell'uomo.
11 Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
Il Signore si compiace di chi lo teme, di chi spera nella sua grazia.
12 Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
Glorifica il Signore, Gerusalemme, loda il tuo Dio, Sion. Alleluia.
13 бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
Perché ha rinforzato le sbarre delle tue porte, in mezzo a te ha benedetto i tuoi figli.
14 чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
Egli ha messo pace nei tuoi confini e ti sazia con fior di frumento.
15 посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
Manda sulla terra la sua parola, il suo messaggio corre veloce.
16 Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
Fa scendere la neve come lana, come polvere sparge la brina.
17 Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
Getta come briciole la grandine, di fronte al suo gelo chi resiste?
18 Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
Manda una sua parola ed ecco si scioglie, fa soffiare il vento e scorrono le acque.
19 Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
Annunzia a Giacobbe la sua parola, le sue leggi e i suoi decreti a Israele.
20 для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
Così non ha fatto con nessun altro popolo, non ha manifestato ad altri i suoi precetti. Alleluia.
