Псалми 147
1 Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
Hallelúja! Já, lofið Drottin! Það er gott að lofa Drottin! Indælt og rétt!
2 Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
Hann er að endurreisa Jerúsalem og flytja hina herleiddu heim.
3 Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
Hann reisir upp hina niðurbeygðu og bindur um sár þeirra.
4 вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
Hann þekkir fjölda stjarnanna, já og hverja fyrir sig með nafni!
5 Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
Mikill er Drottinn! Vald hans er stórkostlegt! Þekking hans er takmarkalaus.
6 Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
Drottinn styður auðmjúka, en varpar illmennum til jarðar.
7 Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
Syngið honum þakkarljóð, lofið Guð með hörpuleik.
8 Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
Hann fyllir himininn skýjum, gefur steypiregn og klæðir fjöllin grænu grasi.
9 худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
Hann fæðir hin villtu dýr og hrafnarnir krunka til hans eftir æti.
10 Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
Í hans augum kemst sprettharður foli varla úr sporunum og máttur mannsins má sín lítils.
11 Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
En hann gleðst yfir þeim sem elska hann og reiða sig á kærleika hans og gæsku.
12 Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
Lofa þú hann, Jerúsalem! Vegsama Guð þinn, Síon!
13 бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
Því að hann hefur gert múra þína öfluga og blessað börnin þín.
14 чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
Hann lætur frið haldast í landinu og fyllir hlöður þínar af úrvals hveiti.
15 посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
Hann sendir boð sín til jarðar, skipanir hans berast hratt eins og vindurinn.
16 Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
Skjannahvít mjöllin er frá honum komin og hrímið sem glitrar á jörðinni.
17 Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
Haglélið er líka hans verk og frostið sem bítur í kinnarnar.
18 Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
En síðan sendir hann hlýjan vorvind, snjórinn þiðnar og árnar ryðja sig.
19 Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
Hann kunngjörði Ísrael lögmál sitt og ákvæði
20 для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
– það hefur hann ekki gert við neina aðra þjóð, nei, þeim kennir hann ekki fyrirmæli sín. Hallelúja! Dýrð sé Drottni!
