Псалми 147
1 Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
Hallelúja! Mert jó zengeni Istenünknek, mert kellemes, illendő a dicséret.
2 Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
Fölépíti Jeruzsálemet az Örökkévaló, Izraél eltaszítottjait egybegyűjti.
3 Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
Ő, ki meggyógyítja a megtört szivüeket és bekötözi fájdalmaikat;
4 вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
számát olvassa meg a csillagoknak, mindnyájukat néven szólítja.
5 Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
Nagy az urunk és sok erejű, értelmének nincsen száma.
6 Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
Föntartja az alázatosakat az Örökkévaló, földig alázza le a gonoszokat.
7 Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
Énekeljetek az Örökkévalónak hálaszóval, zengjetek Istenünknek hárfával!
8 Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
A ki felhőkkel borítja az eget, ki esőt készít a földnek, ki füvet sarjaszt a hegyeken;
9 худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
megadja kenyerét a baromnak, a hollófiaknak, a melyek felkiáltanak.
10 Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
Nem a lónak erejében telik kivánsága, nem a férfi czombjaiban telik kedve.
11 Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
Kedveli az Örökkévaló azokat, kik őt félik, azokat, kik várakoznak kegyelmére.
12 Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
Dicsőitsd, Jeruzsálem, az Örökkévalót, dicsérd Istenedet, oh Czión!
13 бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
Mert megerősítette kapuid reteszeit, megáldotta gyermekeidet tebenned.
14 чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
Ő, ki békét teszen határodul, búzának javával jóllakat téged;
15 посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
ki szavát a földre küldi, hamarosan szalad az igéje;
16 Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
ki havat ad, akár a gyapju, deret szór, akár a hamu,
17 Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
dobja jegét, akár kenyérdarabok, fagya előtt ki állhat meg?
18 Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
Küldi igéjét s elolvasztja azokat, fuvatja szelét: folynak a vizek,
19 Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
Tudtára adja igéjét Jákóbnak, törvényeit és rendeleteit Izraélnek.
20 для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
Nem tett úgy egy nem yetnek sem, és rendeleteit – nem ismerik azokat. Hallelúja!
