Псалми 147
1 Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
Hallelujah! Denn es ist gut Psalmen zu singen unserem Gott, denn es ist lieblich; ziemend ist Lob.
2 Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
Jehovah baut Jerusalem, Er faßt zusammen die Verstoßenen Israels.
3 Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
Er heilt, die gebrochenen Herzens sind, und verbindet ihre Schmerzen.
4 вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
Der Sterne Zahl berechnet Er, sie alle nennt Er mit Namen.
5 Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
Groß ist unser Herr und hat viel Kraft, und unermeßlich ist Seine Einsicht.
6 Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
Jehovah läßt feststehen die Elenden, Er erniedrigt die Ungerechten bis zur Erde.
7 Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
Singet Jehovah zu mit Bekennen, singet Psalmen unserem Gott zur Harfe!
8 Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
Die Himmel deckt Er mit dichten Wolken, Regen bereitet Er der Erde, läßt auf den Bergen Gras sprossen.
9 худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
Er gibt dem Vieh seine Nahrung den jungen Raben, die Ihn anrufen.
10 Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
Er hat nicht Lust an Rosses Macht, noch an des Mannes Beinen Wohlgefallen.
11 Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
Jehovah hat Wohlgefallen an denen, die Ihn fürchten, die auf Seine Barmherzigkeit warten.
12 Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
Preise Jehovah, o Jerusalem, lobe deinen Gott, o Zion.
13 бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
Weil Er die Riegel deiner Tore stark gemacht, gesegnet deine Söhne in deiner Mitte.
14 чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
Der deiner Grenze Frieden setzt, dich mit des Weizens Fett sättigt.
15 посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
Der auf die Erde sendet Seine Rede, so daß in Eile läuft dahin Sein Wort.
16 Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
Der Schnee wie Wolle gibt, wie Asche den Reif ausstreut.
17 Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
Der Sein Eis wie Brocken wirft. Vor Seinem Froste, wer kann stehen?
18 Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
Er sendet Sein Wort und schmelzt sie, läßt wehen Seinen Wind; es rieseln die Wasser.
19 Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
Jakob sagt Er an Sein Wort, Israel Seine Satzungen und Rechte.
20 для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
Nicht also tat Er irgendeiner Völkerschaft, und sie kennen die Rechte nicht. Hallelujah!
