Псалми 147
1 Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
Lobpreist den Herrn! Weil er so gut, ist unser Gott des Lobes wert; weil er so liebevoll, des Ruhmes würdig.
2 Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
Der Herr erbaut Jerusalem; er sammelt die Zerstreuten Israels.
3 Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
Er heilet die gebrochenen Herzen und lindert ihre Schmerzen
4 вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
Der Sterne Zahl hat er bestimmt und ruft sie all mit Namen auf.
5 Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
Ja, unser Herr ist groß, gewaltig, und seine Weisheit unbeschreiblich.
6 Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
Der Herr hebt die Gebeugten auf; die Frevler aber beugt er in den Staub. -
7 Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
So dankt dem Herrn in Wechselchören! So singet auf der Zither unserm Gott,
8 Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
ihm, der den Himmel deckt mit Wolken und so der Erde Regen schafft, der Gras auf Bergen sprossen läßt,
9 худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
und der dem Wilde Futter gibt, den jungen Raben das, wonach sie rufen!
10 Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
Er hat nicht Lust an Rosses Stärke; nicht achtet er des Mannes Kraft.
11 Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
Dem Herrn gefallen, die vor ihm sich fürchten, und wer auf seine Gnade harrt. -
12 Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
Lobpreis den Herrn, Jerusalem! Lobsinge, Sion, deinem Gott!
13 бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
Er festigt deiner Tore Riegel und segnet darin deine Söhne,
14 чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
und wieder gibt er deinen Grenzen Frieden und sättigt dich mit feinstem Weizen.
15 посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
Zur Erde sendet er sein Wort, und schnell läuft sein Befehl.
16 Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
Wie Wolle gibt er Schnee und streut den Reif wie Asche.
17 Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
Er wirft sein Eis wie Brocken hin; vor seiner Kälte bleibt das Wasser stehen.
18 Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
Dann sendet er sein Wort; er macht sie schmelzen. Er gibt mir leis Befehl, und sie zergehn in Wasser.
19 Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
Er, der sein Wort läßt Jakob hören, Gesetz und Rechte Israel.
20 для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
So hat er keinem Heidenvolk getan, seine Gebote lehrte er sie nicht. Alleluja!
