Псалми 147
1 Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
Lobet Jah! / Denn köstlich ist's, unsern Gott zu preisen; / Ja, lieblich ist's, es ziemt sich Lobgesang.
2 Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
Jahwe bauet Jerusalem, / Die Vertriebnen Israels sammelt er wieder.
3 Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
Er heilt die zerbrochnen Herzen, / Und ihre Wunden verbindet er.
4 вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
Er bestimmt den Sternen ihre Zahl, / Sie alle ruft er bei Namen.
5 Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
Groß ist unser Herr und reich an Kraft, / Seine Einsicht ist unermeßlich.
6 Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
Den Duldern hilft Jahwe auf, / Aber Frevler erniedrigt er tief zu Boden.
7 Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
Stimmt für Jahwe ein Danklied an, / Spielt unserm Gott auf der Zither!
8 Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
Er bedeckt den Himmel mit Wolken, / Er spendet Regen der Erde, / Läßt Gras auf den Bergen sprossen.
9 худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
Er gibt dem Vieh sein Futter, / Den jungen Raben, wenn sie schrein.
10 Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
Nicht an des Rosses Stärke hat er Gefallen, / Er hat nicht Lust an des Mannes Beinen.
11 Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
Lust hat Jahwe an seinen Frommen, / Die da harren auf seine Huld.
12 Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
Preise, Jerusalem, Jahwe, / Lobe, Zion, deinen Gott!
13 бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
Denn er hat deiner Tore Riegel gestärkt, / Hat deine Kinder gesegnet in dir.
14 чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
Er hat deinem Lande Frieden geschenkt, / Dich mit dem besten Weizen gesättigt.
15 посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
Er sendet sein Machtwort nieder zur Erde, / Eilend läuft sein Gebot.
16 Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
Er gibt Schnee wie Wolle, / Streut Reif wie Asche aus.
17 Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
Er wirft seinen Hagel herab in Stücken: / Wer hält vor seiner Kälte stand?
18 Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
Sendet er aber sein Wort, so zerschmelzt er sie. / Er läßt seinen Tauwind wehn, so rinnen Gewässer.
19 Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
Er hat für Jakob sein Wort verkündet, / Seine Satzungen und Rechte für Israel.
20 для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
So hat er sonst keinem Volke getan; / Drum kennen sie auch seine Rechte nicht. / Lobt Jah!
