Псалми 147
1 Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
Louez Jah! car c’est une chose bonne. Chantez les louanges de notre Dieu! car c’est une chose agréable. La louange est bienséante.
2 Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
L’Éternel bâtit Jérusalem; il rassemble les exilés d’Israël.
3 Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
C’est lui qui guérit ceux qui ont le cœur brisé, et qui bande leurs plaies;
4 вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
Qui compte le nombre des étoiles: à elles toutes il donne des noms.
5 Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
Notre Seigneur est grand et d’une grande puissance; son intelligence est sans bornes.
6 Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
L’Éternel affermit les débonnaires; il renverse les méchants jusqu’en terre.
7 Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
Chantez à l’Éternel avec actions de grâces, psalmodiez sur la harpe à notre Dieu,
8 Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
Qui couvre de nuages les cieux, qui prépare la pluie pour la terre, qui fait germer l’herbe sur les montagnes;
9 худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
Qui donne la nourriture au bétail, [et] aux petits du corbeau qui crient.
10 Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
Il ne trouve pas son plaisir en la force du cheval, il ne se complaît pas aux jambes de l’homme.
11 Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
Le plaisir de l’Éternel est en ceux qui le craignent, en ceux qui s’attendent à sa bonté.
12 Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
Jérusalem, célèbre l’Éternel! Sion, loue ton Dieu!
13 бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
Car il rend fortes les barres de tes portes; il bénit tes fils au milieu de toi;
14 чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
Il met la paix dans tes confins; il te rassasie de la moelle du froment;
15 посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
Il envoie ses oracles sur la terre: sa parole court avec vitesse.
16 Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
C’est lui qui donne la neige comme de la laine, qui répand la gelée blanche comme de la cendre;
17 Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
Il jette sa glace comme par morceaux: qui peut subsister devant son froid?
18 Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
Il envoie sa parole et les fait fondre; il fait souffler son vent: les eaux coulent.
19 Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
Il annonce ses paroles à Jacob, ses statuts et ses ordonnances à Israël.
20 для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
Il n’a fait ainsi à aucune nation; et ses ordonnances, elles ne les ont pas connues. Louez Jah!
