Псалми 147
1 Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
Kiittäkäät Herraa! sillä Jumalaamme kiittää on kallis asia: kiitos on suloinen ja kaunis.
2 Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
Herra rakentaa Jerusalemin, ja kokoo hajoitetut Israelilaiset.
3 Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
Hän parantaa murretut sydämet, ja sitoo heidän kipunsa.
4 вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
Hän lukee tähdet, ja kutsuu heitä kaikkia nimeltänsä.
5 Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
Suuri on meidän Herramme, ja suuri hänen voimansa, ja hänen viisautensa on määrätöin.
6 Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
Herra ojentaa raadolliset, ja jumalattomat maahan paiskaa.
7 Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
Vuoroin veisatkaat Herralle kiitossanalla, ja veisatkaat meidän Herrallemme kanteleella;
8 Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
Joka taivaan pilvillä peittää ja antaa sateen maan päälle; joka ruohot vuorilla kasvattaa;
9 худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
Joka eläimille antaa heidän ruokansa, ja kaarneen pojille, jotka häntä avuksensa huutavat.
10 Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
Ei hän mielisty hevosten väkevyyteen, eikä hänelle kelpaa miehen sääriluut.
11 Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
Herralle kelpaavat ne, jotka häntä pelkäävät, ja jotka hänen laupiuteensa uskaltavat.
12 Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
Ylistä, Jerusalem, Herraa: kiitä, Zion, sinun Jumalaas!
13 бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
Sillä hän vahvistaa sinun porttis salvat, ja siunaa sinussa sinun lapses.
14 чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
Hän saattaa rauhan sinun ääriis, ja ravitsee sinua parhailla nisuilla.
15 посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
Hän lähettää puheensa maan päälle: hänen sanansa nopiasti juoksee.
16 Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
Hän antaa lumen niinkuin villan; hän hajoittaa härmän niinkuin tuhan.
17 Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
Hän heittää rakeensa niinkuin palat; kuka hänen pakkasensa edessä kestää?
18 Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
Hän lähettää sanansa, ja sulaa ne; hän antaa tuulen puhaltaa, niin vedet juoksevat.
19 Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
Hän ilmoittaa Jakobille sanansa, ja Israelille säätynsä ja oikeutensa.
20 для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
Ei hän niin tehnyt kaikille pakanoille; eikä he tiedä hänen oikeuttansa, Halleluja!
