Псалми 147
1 Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
Praise ye the LORD: for [it is] good to sing praises to our God; for [it is] pleasant; [and] praise is comely.
2 Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
The LORD buildeth up Jerusalem: he gathereth together the outcasts of Israel.
3 Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
He healeth the broken in heart, and bindeth up their wounds.
4 вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
He telleth the number of the stars; he calleth them all by [their] names.
5 Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
Great [is] our LORD, and of great power: his understanding [is] infinite.
6 Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
The LORD lifteth up the meek: he casteth the wicked down to the ground.
7 Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
Sing to the LORD with thanksgiving; sing praise upon the harp to our God:
8 Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
Who covereth the heaven with clouds, who prepareth rain for the earth, who maketh grass to grow upon the mountains.
9 худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
He giveth to the beast his food, [and] to the young ravens which cry.
10 Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
He delighteth not in the strength of the horse: he taketh not pleasure in the legs of a man.
11 Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
The LORD taketh pleasure in them that fear him, in those that hope in his mercy.
12 Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
Praise the LORD, O Jerusalem; praise thy God, O Zion.
13 бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
For he hath strengthened the bars of thy gates; he hath blessed thy children within thee.
14 чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
He maketh peace [in] thy borders, [and] filleth thee with the finest of the wheat.
15 посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
He sendeth forth his commandment [upon] earth: his word runneth very swiftly.
16 Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
He giveth snow like wool: he scattereth the hoar-frost like ashes.
17 Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
He casteth forth his ice like morsels: who can stand before his cold?
18 Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
He sendeth out his word, and melteth them: he causeth his wind to blow, [and] the waters flow.
19 Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
He showeth his word to Jacob, his statutes and his judgments to Israel.
20 для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
He hath not dealt so with any nation: and [as for his] judgments, they have not known them. Praise ye the LORD.
