Псалми 147
1 Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
Praise ye Yah, For it is good, to make melody to our GOD, —For it is delightful, seemly is praise!
2 Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
Yahweh, is building Jerusalem, The outcasts of Israel, will he gather together.
3 Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
He is healing the broken in heart, —and binding up their hurts.
4 вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
Counting the number of the stars, To all of them—names, he giveth.
5 Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
Great is our Lord, and of abounding strength, And, his knowledge, cannot be expressed.
6 Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
Yahweh, relieveth the humbled! casting the lawless down to the earth.
7 Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
Respond to Yahweh with thanksgiving, Make melody to our God with the lyre.
8 Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
Who covereth the heavens with clouds, preparing rain for the earth, who causeth the mountains to sprout grass:
9 худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
Giving, to the beast, its food, to the young ravens, when they cry.
10 Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
Not in the strength of the horse, doth he delight, Not in the legs of a man, hath he pleasure:
11 Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
Yahweh, hath pleasure, in them who revere him, in them who wait for his lovingkindness.
12 Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
Laud thou, O Jerusalem, Yahweh, Praise thy God, O Zion:
13 бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
For he hath strengthened the bars of thy gates, He hath blessed thy children in thy midst:
14 чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
Who maketh thy boundaries to be peace, With the marrow of wheat, doth he satisfy thee:
15 посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
Who sendeth his utterance to the earth, How swiftly, runneth his word!
16 Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
Who giveth snow like wool, Hoar-frost—like ashes, he scattereth:
17 Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
Casting forth his ice like crumbs, Before his cold, who can stand?
18 Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
He sendeth forth his word and melteth them, He causeth his wind to blow, the waters, stream along:
19 Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
Declaring his word unto Jacob, His statutes and his regulations, unto Israel.
20 для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
He hath not dealt so with any nation, and, his regulations, he maketh not known to them. Praise ye Yah!
