Псалми 147
1 Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
Halleluja! Ja, det er godt at lovsynge vor Gud, ja, det er lifligt, Lovsang sømmer sig.
2 Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
HERREN bygger Jerusalem, han samler de spredte af Israel,
3 Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
han læger dem, hvis Hjerte er sønderknust, og forbinder deres Saar;
4 вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
han fastsætter Stjernernes Tal og giver dem alle Navn.
5 Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
Vor Herre er stor og vældig, hans Indsigt er uden Maal;
6 Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
HERREN holder de ydmyge oppe, til Jorden bøjer han gudløse.
7 Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
Syng for HERREN med Tak, leg for vor Gud paa Citer!
8 Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
Han dækker Himlen med Skyer, sørger for Regn til Jorden, lader Græs spire frem paa Bjergene og Urter til Menneskers Brug;
9 худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
Føde giver han Kvæget og Ravneunger, som skriger;
10 Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
hans Hu staar ikke til stærke Heste, han har ikke Behag i rapfodet Mand;
11 Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
HERREN har Behag i dem, der frygter ham, dem, der bier paa hans Miskundhed.
12 Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
Lovpris HERREN, Jerusalem, pris, o Zion, din Gud!
13 бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
Thi han gør dine Portstænger stærke, velsigner dine Børn i din Midte;
14 чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
dine Landemærker giver han Fred, mætter dig med Hvedens Fedme;
15 посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
han sender sit Bud til Jorden, hastigt løber hans Ord,
16 Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
han lader Sne falde ned som Uld, som Aske spreder han Rim,
17 Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
som Brødsmuler sender han Hagl, Vandene stivner af Kulde fra ham;
18 Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
han sender sit Ord og smelter dem, de strømmer, naar han rejser sit Vejr.
19 Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
Han kundgør sit Ord for Jakob, sine Vedtægter og Lovbud for Israel.
20 для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
Saa gjorde han ikke mod andre Folk, dem kundgør han ingen Lovbud. Halleluja!
