Псалми 147
1 Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
Aleluja! Hvalite Jahvu jer je dobar, pjevajte Bogu našem jer je sladak; svake hvale on je dostojan!
2 Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
Jahve gradi Jeruzalem, sabire raspršene Izraelce.
3 Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
On liječi one koji su srca skršena i povija rane njihove.
4 вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
On određuje broj zvijezda, svaku njezinim imenom naziva.
5 Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
Velik je naš Gospodin i svesilan, nema mjere mudrosti njegovoj.
6 Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
Jahve pridiže ponizne, zlotvore do zemlje snizuje.
7 Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
Pjevajte Jahvi pjesmu zahvalnu, svirajte na citari Bogu našem!
8 Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
Oblacima on prekriva nebesa i zemlji kišu sprema; daje da po bregovima raste trava i bilje na službu čovjeku.
9 худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
On stoci hranu daje i mladim gavranima kada grakću.
10 Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
Za konjsku snagu on ne mari nit' mu se mile bedra čovječja.
11 Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
Mili su Jahvi oni koji se njega boje, koji se uzdaju u dobrotu njegovu.
12 Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
Slavi Jahvu, Jeruzaleme, hvali Boga svoga, Sione!
13 бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
On učvrsti zasune vrata tvojih, blagoslovi u tebi tvoje sinove.
14 чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
On dade mir granicama tvojim, pšenicom te hrani najboljom.
15 посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
Besjedu svoju šalje na zemlju, brzo trči riječ njegova.
16 Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
Kao vunu snijeg razbacuje, prosipa mraz poput pepela.
17 Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
On sipa grÓad kao zalogaje, voda mrzne od njegove studeni.
18 Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
Riječ svoju pošalje i vode se tope; dunu vjetrom i vode otječu.
19 Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
Riječ svoju on objavi Jakovu, odluke svoje i zakone Izraelu.
20 для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
Ne učini tako nijednom narodu: nijednom naredbe svoje ne objavi! Aleluja!
