Псалми 146

1 Алілуя!

Halleluja. Lofva Herran, min själ.

2 хвалитиму Господа, поки живу́, співатиму Богу моє́му, аж поки існую!

Jag vill lofva Herran, så länge jag lefver, och lofsjunga minom Gud, så länge jag här är.

3 Не наді́йтесь на князів, на лю́дського сина, бо в ньому спасі́ння нема:

Förlåter eder icke uppå Förstar; de äro menniskor, de kunna intet hjelpa.

4 вийде дух його — і він до своєї землі поверта́ється, — того дня його за́думи гинуть!

Ty menniskones ande måste sin väg, och hon måste åter till jord varda; då äro förtappade alle hennes anslag.

5 Блаженний, кому́ його поміч — Бог Яковів, що надія його — на Господа, Бога його́,

Säll är den, hvilkens hjelp Jacobs Gud är; hvilkens hopp på Herran hans Gud står;

6 що небо та землю вчинив, море й усе, що є в них, що правди пильнує навіки,

Den himmelen, jordena, hafvet och allt det derinne är, gjort hafver; den tro håller evinnerliga;

7 правосу́ддя вчиняє покри́вдженим, що хліба голодним дає! Госпо́дь в'язнів розв'язує,

Den rätt skaffar dem som våld lida: den de hungroga spisar. Herren löser de fångna.

8 Господь очі сліпим відкриває, Господь випросто́вує зі́гнутих, Господь милує праведних!

Herren gör de blinda seende; Herren upprättar de som nederslagne äro; Herren älskar de rättfärdiga.

9 Господь обороняє прихо́дьків, сироту́ та вдови́цю підтримує, а дорогу безбожних викри́влює!

Herren bevarar de främlingar och faderlösa, och uppehåller enkorna, och tillbakavänder de ogudaktigas väg.

10 Хай царю́є навіки Господь, Бог твій, Сіоне, із роду у рід! Алілу́я!

Herren är Konung evinnerliga, din Gud, Zion, förutan ända. Halleluja.