Псалми 144
1 Давидів.
[A Psalm off] David. Blessed be the LORD my rock, which teacheth my hands to war, [and] my fingers to fight:
2 Він моє милосердя й тверди́ня моя, форте́ця моя та моя охоро́на мені, Він мій щит, і я до Нього вдаю́ся, Він мій наро́д підбиває під мене!
My lovingkindness, and my fortress, my high tower, and my deliverer; my shield, and he in whom I trust; who subdueth my people under me.
3 Господи, що́ то люди́на, що знаєш її, що́ то син лю́дський, що зважаєш на нього?
LORD, what is man, that thou takest knowledge of him? or the son of man, that thou makest account of him?
4 Люди́на стала до па́ри поді́бна, її дні — як та тінь промину́ща!
Man is like to vanity: his days are as a shadow that passeth away.
5 Господи, нахили Своє небо, — й зійди́, доторкни́ся до гір, — і вони задиму́ють!
Bow thy heavens, O LORD, and come down: touch the mountains, and they shall smoke.
6 Заблищи́ блискави́цею, й їх розпоро́ш, пошли Свої стрі́ли, і їх побенте́ж!
Cast forth lightning, and scatter them; send out thine arrows, and discomfit them.
7 Пошли з висоти́ Свою руку, й мене поряту́й, і визволь мене з вод великих, від руки чужинці́в,
Stretch forth thine hand from above; rescue me, and deliver me out of great waters, out of the hand of strangers;
8 що їхні уста́ промовляють неправду, а їхня прави́ця — прави́ця зрадли́ва!
Whose mouth speaketh vanity, and their right hand is a right hand of falsehood.
9 Боже, я пісню нову́ заспіваю Тобі, на а́рфі десятистру́нній заграю Тобі,
I will sing a new song unto thee, O God: upon a psaltery of ten strings will I sing praises unto thee.
10 що Ти перемогу царям подає́ш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча́!
It is he that giveth salvation unto kings: who rescueth David his servant from the hurtful sword.
11 Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинці́в, що їхні уста́ промовляють марно́ту, а їхня прави́ця — правиця зрадли́ва,
Rescue me, and deliver me out of the hand of strangers, whose mouth speaketh vanity, and their right hand is a right hand of falsehood.
12 щоб були́ сини наші, немов саджанці́, ви́плекані в їхній мо́лодості, наші до́чки — немов ті нарі́жні стовпи́, ви́тесані на окра́су палати!
When our sons shall be as plants grown up in their youth; and our daughters as corner stones hewn after the fashion of a palace;
13 Повні наші комо́ри, — вони видають найрізні́ше, ко́тяться тисячами наші ві́вці та ко́зи, десятками тисяч по наших подві́р'ях розпло́джуються!
[When] our garners are full, affording all manner of store; [and] our sheep bring forth thousands and ten thousands in our fields;
14 Ситі наші бики́, немає приго́д і немає хворо́би, і на ву́лицях наших нема наріка́нь!
[When] our oxen are well laden; [when there is] no breaking in, and no going forth, and no outcry in our streets;
15 Блаженний наро́д, що йому так веде́ться, блаженний наро́д, що Господь — йому Бог!
Happy is the people, that is in such a case: [yea], happy is the people, whose God is the LORD.
