Псалми 141

1 Псалом Давидів.

Господи, воззвах к Тебе, услыши мя: вонми гласу моления моего, внегда воззвати ми к Тебе.

2 Нехай ста́не молитва моя як кади́ло перед лицем Твоїм, підно́шення рук моїх — як жертва вечі́рня!

Да исправится молитва моя яко кадило пред Тобою: воздеяние руку моею, жертва вечерняя.

3 Поклади, Господи, сторо́жу на у́ста мої, стережи́ двері губ моїх!

Положи, Господи, хранение устом моим и дверь ограждения о устнах моих.

4 Не дай нахиля́тися серцю моєму до речі лихо́ї, — щоб учи́нки робити безбо́жністю, із людьми, шо чинять пере́ступ, і щоб не ласува́вся я їхніми присма́ками!

Не уклони сердце мое в словеса лукавствия, непщевати вины о гресех с человеки делающими беззаконие: и не сочтуся со избранными их.

5 Як праведний вра́зить мене, — то це милість, а доко́рить мені, — це оли́ва на го́лову, її не відкине моя голова, бо ще і молитва моя проти їхнього зла.

Накажет мя праведник милостию и обличит мя, елей же грешнаго да не намастит главы моея: яко еще и молитва моя во благоволениих их.

6 Їхні су́дді по скелі розки́дані, та слова́ мої вчують, бо приємні вони.

Пожерты быша при камени судии их: услышатся глаголи мои, яко возмогоша.

7 Як дро́ва руба́ють й розко́люють їх на землі, так розки́дані наші кістки́ над отво́ром шео́лу. (Sheol h7585)

Яко толща земли проседеся на земли, расточишася кости их при аде. (Sheol h7585)

8 Бо до Тебе, о Господи, Владико, мої очі, на Тебе наді́юсь — не зруйно́вуй мого життя!

Яко к Тебе, Господи, Господи, очи мои: на Тя уповах, не отими душу мою:

9 Бережи Ти від па́стки мене, що на мене поставили, та від тене́т переступників!

сохрани мя от сети, юже составиша ми, и от соблазн делающих беззаконие.

10 Хай безбожні попа́дають ра́зом до сі́тки своєї, а я промину́!

Падут во мрежу свою грешницы: един есмь аз, дондеже прейду.