Псалми 141
1 Псалом Давидів.
Psaume de David. Eternel, je t’invoque, hâte-toi de me porter secours, prête l’oreille à ma voix, lorsque je t’invoque.
2 Нехай ста́не молитва моя як кади́ло перед лицем Твоїм, підно́шення рук моїх — як жертва вечі́рня!
Que ma prière soit considérée à tes yeux comme de l’encens, mes mains tendues comme l’offrande du soir.
3 Поклади, Господи, сторо́жу на у́ста мої, стережи́ двері губ моїх!
Exerce, ô Eternel, ta surveillance sur ma bouche, garde avec soin la porte de mes lèvres.
4 Не дай нахиля́тися серцю моєму до речі лихо́ї, — щоб учи́нки робити безбо́жністю, із людьми, шо чинять пере́ступ, і щоб не ласува́вся я їхніми присма́ками!
Ne laisse mon cœur tendre à rien de mauvais, se livrer à des actes criminels, de concert avec des gens pratiquant l’iniquité. Puissé-je ne jamais goûter à leurs plats fins!
5 Як праведний вра́зить мене, — то це милість, а доко́рить мені, — це оли́ва на го́лову, її не відкине моя голова, бо ще і молитва моя проти їхнього зла.
Que le juste m’assène des coups, c’est une preuve d’amour; qu’il me châtie, c’est comme de l’huile sur la tête, à laquelle ma tête ne se soustrait point; mais certes de façon constante ma prière s’élèvera contre leurs méchancetés.
6 Їхні су́дді по скелі розки́дані, та слова́ мої вчують, бо приємні вони.
Que leurs magistrats glissent sur les arêtes du rocher, on entendra alors combien douces sont mes paroles.
7 Як дро́ва руба́ють й розко́люють їх на землі, так розки́дані наші кістки́ над отво́ром шео́лу. (Sheol h7585)
De même que le laboureur creuse et entrouvre le sol, ainsi nos ossements gisent épars au bord de la tombe. (Sheol h7585)
8 Бо до Тебе, о Господи, Владико, мої очі, на Тебе наді́юсь — не зруйно́вуй мого життя!
Certes, vers toi, ô Dieu, mon Maître, se tournent mes yeux, en toi je mets mon attente: ne laisse pas s’écouler ma vie.
9 Бережи Ти від па́стки мене, що на мене поставили, та від тене́т переступників!
Protège-moi contre le piège qu’ils m’ont dressé, contre les embûches des artisans d’iniquité.
10 Хай безбожні попа́дають ра́зом до сі́тки своєї, а я промину́!
Que les impies tombent dans leurs propres filets, tandis que moi je passe outre, demeurant sain et sauf!
