Псалми 14

1 Для дириґента хору. Давидів.

Рече безумен в сердцы своем: несть Бог. Растлеша и омерзишася в начинаниих: несть творяй благостыню.

2 Господь дивиться з неба на лю́дських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає.

Господь с небесе приниче на сыны человеческия, видети, аще есть разумеваяй, или взыскаяй Бога.

3 Усе повідступа́ло, разом стали бридки́ми вони, нема доброчинця, нема ні одно́го!

Вси уклонишася, вкупе неключими быша: несть творяй благостыню, несть до единаго.

4 Чи ж не розуміють всі ті, хто чинить безпра́в'я, хто мій люд поїдає? Вони хліб Господній їдять, та не кличуть Його,

Ни ли уразумеют вси делающии беззаконие, снедающии люди моя в снедь хлеба? Господа не призваша.

5 Тоді настраши́лися стра́хом вони, бо Бог в праведнім роді.

Тамо убояшася страха, идеже не бе страх: яко Господь в роде праведных.

6 Раду вбогого га́ньбите ви, та Госпо́дь охорона йому.

Совет нищаго посрамисте: Господь же упование его есть.

7 Аби то Він дав із Сіону спасі́ння Ізраїлеві! Як долю Своєму наро́ду пове́рне Господь, то радітиме Яків, втіша́тися буде Ізра́їль!

Кто даст от Сиона спасение Израилево? Внегда возвратит Господь пленение людий Своих, возрадуется Иаков, и возвеселится Израиль.