Псалми 139
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Načelniku godbe: psalm Davidov. Gospod, preiskuješ me in spoznavaš.
2 Ти знаєш сиді́ння моє та встава́ння моє, думку мою розумієш здале́ка.
Ti poznavaš sedenje moje in vstajanje moje; misel mojo umeš od daleč.
3 Доро́гу мою та лежа́ння моє виміря́єш, і Ти всі путі́ мої знаєш, —
Hojo mojo in ležo mojo obsezaš, in znana so ti vsa pota moja.
4 бо ще сло́ва нема на моїм язиці́, а вже, Господи, знаєш те все!
Ko ni še govor na jeziku mojem, glej, Gospod, poznaš ga vsega.
5 Оточи́в Ти мене ззаду й спере́ду, і руку Свою надо мною поклав.
Zadaj in spredaj me obdajaš, in name pokladaš roko svojo.
6 Дивне знання́ над моє розумі́ння, високе воно, — я його не подола́ю!
Prečudovita je vednost tvoja, da bi te varal; visoka je, ne morem je preseči.
7 Куди я від Духа Твого піду́, і куди я втечу́ від Твого лиця?
Kam naj grem pred duhom tvojim, ali kam naj bežim pred tvojim obličjem?
Ko bi stopil na nebesa, tam si; ali bi ležišče izbral v grobu, glej tu si. (Sheol h7585)
9 Понесу́ся на кри́лах зірни́ці, спочи́ну я на кінці моря,
Ko bi si vzel zarije peroti, da bi prebival na pokrajini morja,
10 — то рука Твоя й там попрова́дить мене, і мене буде трима́ти прави́ця Твоя!
Tudi tja bi me spremljala tvoja roka, in zgrabila bi me desnica tvoja.
11 Коли б я сказав: „Тільки те́мрява вкриє мене, і ніч — світло для мене“,
Ko bi pa rekel: Temé me bodo vsaj pokrile kakor z mrakom; vendar noč je svetloba okolo mene.
12 то мене не закриє від Тебе і те́мрява, і ніч буде світити, як день, і темно́та — як світло!
Tudi temé ne morejo tako omračiti, da bi ti ne videl skozi; ampak noč razsvetljuje kakor dan, tako so temé kakor luč.
13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти ви́ткав мене в утро́бі матері моєї, —
Ti namreč imaš v lasti ledvice moje; pokrival si me v telesu matere moje.
14 Прославляю Тебе, що я дивно утво́рений! Дивні діла́ Твої, і душа моя відає ве́льми про це!
Slavim te zato, ker ogledujoč tista dela strmim, čudovita dela tvoja predobro pozna srce moje.
15 І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчи́нений був в укритті́, я ви́тканий був у глиби́нах землі!
Skrita ni tebi moja moč, odkar sem ustvarjen bil na skrivnem; umetno narejen, kakor v zemlje globočinah.
16 Мого за́родка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчи́нені, коли жодного з них не було́...
Testo moje vidijo tvoje oči, in v knjigi tvoji je pisano vse to; od kar se je narejalo, ko ni bilo še nič tega.
17 Які дорогі́ мені стали думки́ Твої, Боже, як побі́льшилося їх число, -
Zatorej pri meni, o kako dražestne so misli tvoje, o Bog mogočni! Kako preobila njih števila!
18 перелі́чую їх, — численні́ші вони від піску́! Як пробу́джуюся, — то я ще з Тобою.
Našteval bi jih, a več jih je ko peska, čujem naj še s teboj.
19 Якби, Боже, врази́в Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
O da bi pokončal, o Bog, krivičnega; in može krvoločne, rekoč: Poberite se izpred mene.
20 Вони називають підсту́пно Тебе, Твої вороги на марно́ту пускаються!
Kateri zoper tebe govoré pregrešno; kateri povzdigujejo nično sovražnike tvoje.
21 Отож, ненави́джу Твоїх ненави́сників, Господи, і Твоїх заколо́тників бри́джусь:
Ali ne sovražim, o Gospod, sovražnikov tvojih, in se ne mučim v zaničevanji do njih, ki se spenjajo zoper tebe?
22 повною не́навистю я нена́виджу їх, вони стали мені ворогами!
S popolnim sovraštvom jih sovražim; za neprijatelje so meni.
23 Ви́пробуй, Боже, мене, — і пізнай моє серце, досліди́ Ти мене, — і пізнай мої за́думи,
Preiskuj me, Bog mogočni, in spoznaj srce moje; izkusi me in spoznaj misli moje.
24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попрова́дь!
In glej, hodim li po potu, tebi nadležnem; in vodi me po večnem potu.
