Псалми 139
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Oh Gospod, preiskal si me in me spoznal.
2 Ти знаєш сиді́ння моє та встава́ння моє, думку мою розумієш здале́ка.
Poznaš moje sedanje in moje vstajanje, moje misli razumeš daleč stran.
3 Доро́гу мою та лежа́ння моє виміря́єш, і Ти всі путі́ мої знаєш, —
Obdajaš mojo pot in moje leganje in seznanjen si z vsemi mojimi potmi.
4 бо ще сло́ва нема на моїм язиці́, а вже, Господи, знаєш те все!
Kajti besede ni na mojem jeziku, toda, glej, oh Gospod, ti jo popolnoma poznaš.
5 Оточи́в Ти мене ззаду й спере́ду, і руку Свою надо мною поклав.
Obdajaš me zadaj in spredaj in name polagaš svojo roko.
6 Дивне знання́ над моє розумі́ння, високе воно, — я його не подола́ю!
Takšno spoznanje je prečudovito zame, visoko je, ne morem ga doseči.
7 Куди я від Духа Твого піду́, і куди я втечу́ від Твого лиця?
Kam naj grem pred tvojim duhom? Ali kam naj pobegnem pred tvojo prisotnostjo?
Če se povzpnem v nebesa, si tam; če si svojo posteljo pripravim v peklu, glej, si tam. (Sheol h7585)
9 Понесу́ся на кри́лах зірни́ці, спочи́ну я на кінці моря,
Če vzamem peruti jutra in prebivam v najbolj oddaljenih krajih morja,
10 — то рука Твоя й там попрова́дить мене, і мене буде трима́ти прави́ця Твоя!
celo tam me bo tvoja roka vodila in tvoja desnica me bo držala.
11 Коли б я сказав: „Тільки те́мрява вкриє мене, і ніч — світло для мене“,
Če rečem: »Zagotovo me bo pokrila tema, celo noč bo svetloba okoli mene.«
12 то мене не закриє від Тебе і те́мрява, і ніч буде світити, як день, і темно́та — як світло!
Da, tema se ne skriva pred teboj, toda noč sije kakor dan; tema in svetloba, obe sta ti podobni.
13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти ви́ткав мене в утро́бі матері моєї, —
Kajti v last si si vzel mojo notranjost, pokril si me v maternici moje matere.
14 Прославляю Тебе, що я дивно утво́рений! Дивні діла́ Твої, і душа моя відає ве́льми про це!
Hvalil te bom, kajti jaz sem strašljivo in izvrstno narejen. Čudovita so tvoja dela in to moja duša resnično dobro ve.
15 І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчи́нений був в укритті́, я ви́тканий був у глиби́нах землі!
Moja snov ni bila skrita pred teboj, ko sem bil narejen na skrivnem in nenavadno izdelan v najnižjih delih zemlje.
16 Мого за́родка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчи́нені, коли жодного з них не було́...
Tvoje oči so videle mojo snov, čeprav je bila nepopolna in v tvoji knjigi so bili zapisani vsi moji udje, ki so bili oblikovani v vztrajanju, medtem ko ni bilo še nobenega izmed njih.
17 Які дорогі́ мені стали думки́ Твої, Боже, як побі́льшилося їх число, -
Kako dragocene so mi tudi tvoje misli, oh Bog! Kako velik je njihov seštevek!
18 перелі́чую їх, — численні́ші вони від піску́! Як пробу́джуюся, — то я ще з Тобою.
Če bi jih preštel, jih je po številu več kakor peska. Ko se zbudim, sem še vedno s teboj.
19 Якби, Боже, врази́в Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
Zagotovo boš ubil zlobnega, oh Bog, zato odidite od mene, vi krvoločni ljudje.
20 Вони називають підсту́пно Тебе, Твої вороги на марно́ту пускаються!
Kajti zlobno govorijo zoper tebe in tvoji sovražniki zaman jemljejo tvoje ime.
21 Отож, ненави́джу Твоїх ненави́сників, Господи, і Твоїх заколо́тників бри́джусь:
Ali ne sovražim tistih, oh Gospod, ki sovražijo tebe? Mar nisem užaloščen s tistimi, ki se dvigujejo zoper tebe?
22 повною не́навистю я нена́виджу їх, вони стали мені ворогами!
Sovražim jih s popolnim sovraštvom, štejem jih [za] svoje sovražnike.
23 Ви́пробуй, Боже, мене, — і пізнай моє серце, досліди́ Ти мене, — і пізнай мої за́думи,
Preišči me, oh Bog in spoznaj moje srce; preizkusi me in spoznaj moje misli.
24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попрова́дь!
Poglej ali je v meni kakršnakoli zlobna pot in vodi me po večni poti.
